Духовне життя – найкраща профілактика психічних хвороб

10 жовтня відзначався Всесвітній день психічного здоров'я. Розбираємося, як гордість і егоїзм провокують душевні розлади і чому духовність – це фундамент здоров'я.
Наша психіка дуже тісно пов'язана з духовним життям. Якщо ми ведемо його неправильно, це може призвести в тому числі й до захворювань психіки. Однак вважати, що всі психічні хвороби є наслідком наших гріхів, буде грубою помилкою.
Більша частина цих хвороб є наслідком розладу мозкової діяльності. Вони можуть бути успадковані від предків або набуті в результаті стресу, травми та інших, не залежних від нас причин. Але тим не менш, духовні причини відіграють важливу роль у виникненні або загостренні душевних розладів.
Гордість і егоїзм – корінь душевних розладів
Базова причина, яка провокує багато психічних хвороб, за одностайною думкою святих отців, – це гордість і егоїзм (самолюбство). Саме вони викликають психічну нестабільність і багато невротичних станів. Це пов'язано з болісним зосередженням на собі та своїх переживаннях.
Ми часто ставимо своє «я» в центр світобудови, і, відповідно, очікуємо, що весь світ буде відповідати нашим бажанням.
Але таке трапляється рідко, що, своєю чергою, викликає реакцію гніву, образи, надмірної тривоги або відчаю.
Надмірний егоїзм і гордість роблять людину нездатною до смирення і прийняття страждань, що може породжувати неврози, фобії та депресію як реакцію на «уражену гідність». Преподобний Порфирій Кавсокалівіт навчав, що почуття самотності та відчуття, що «мене ніхто не розуміє», якраз і є наслідком нашого егоїзму.
Як пристрасті руйнують психіку
Потрібно розуміти, що гріховна поведінка, або потурання пристрастям, – це не просто моральне порушення. Це дія, яка передусім руйнує гармонійне функціонування людської природи. Вона порушує наш зв'язок з Богом, що призводить до дисбалансу всього нашого організму. Внутрішній дискомфорт, пригніченість, роздратування, тривога – ознаки порушення цієї гармонії.
- Втрата сенсу життя призводить до занепаду життєвого тонусу, пригніченості і може сприяти біохімічному порушенню серотонінового балансу, викликаючи депресію.
- Марнославство за певних обставин запускає істеричну реакцію.
- Нестриманість і гнівливість призводять до постійного напруження нервової системи, що відображається на психосоматиці.
- Надмірна мрійливість, не контрольована волею, розглядається як втеча з реального світу в світ фантазій, що може стати ґрунтом для розвитку аутистичної відстороненості.
Неправильне духовне життя веде до ослаблення волі, що закріплює гріховний стан душі. Фобії та тривожні розлади нерідко обумовлені внутрішніми конфліктами між бажанням і обов'язком, пристрастю і совістю.
Гріх і хвороба: де межа?
При цьому потрібно, звісно ж, розрізняти психічні розлади, пов'язані з гріховною поведінкою, і ті, що обумовлені хворобою мозку. Гріх може бути тільки там, де є можливість вільного вибору.
Якщо людина знаходиться в стані важкого психічного розладу, її дії не можуть бути названі гріховними, оскільки вона не здатна вплинути на свою поведінку.
Покаяння і нормалізація духовного життя можуть полегшити невротичні та психосоматичні прояви хвороби. Але вони не зможуть усунути важкі ендогенні захворювання (такі як шизофренія або біполярний розлад), які потребують медикаментозного лікування.
Все це говорить про те, що правильне духовне життя може бути потужним профілактичним засобом захисту від багатьох психічних хвороб. Молитва виконує важливу регулюючу функцію, знижуючи негативний вплив стресу.
Справжній духовний досвід, який розвиває в людині любов, мир, довготерпіння, забезпечує і психічне здоров'я.
Духовність – це необхідний фундамент для побудови психічної стійкості. А руйнування цього фундаменту створює уразливість для розвитку недуг. При цьому важливо розуміти, що сама хвороба – це вже окрема клінічна сутність, яка потребує професійного медичного лікування.



