Притча: що таке смиренномудрість
До одного мудрого самітника багато просилися в учні. Але всіх прийняти неможливо, тому що дар розсудливості найкраще зріє в тиші.
Однак і відмовити всім не можна, адже сказано в Ісаї: «винесіть воду назустріч спраглим». Що ж робити?
Ось прийшов один проситися в учні і чує питання старця:
– Скажи мені, що ти зробиш, якщо знайдеш гаманець з грошима – чи повернеш його господареві?
– Ні, не поверну. Якщо було попущення Боже, щоб гаманець перейшов до мене, то так тому і бути.
Старець здивовано подивився на прохача і вимовив:
– Ти прийшов до мене шукати хитрості, а не мудрості. Але цьому я не зможу тебе навчити.
Прийшов інший проситися, і його зустріли тим самим питанням:
– Чи повернеш ти знайдений гаманець його власникові?
Той здивувався настільки простому випробуванню і, не замислюючись, відповів:
– Якби я знав, хто господар, я б тут же повернув гроші.
– Тобі я теж нічим не зможу допомогти, – розвів мудрець руками. – Ти з тих, хто здатний лише повчати, але не вчитися.
Нарешті, увійшов третій з тих, хто бажав стати учнем мудреця. У відповідь на те ж питання він відповів без особливої впевненості:
– Не знаю, авва, що буду робити, якщо знайду гаманець. Користь – найбільша спокуса, вона трощила і не такі твердині, як я. Але я маю надію, що Господь не залишить мене в цю хвилину.
– Залишайся, – сказав мудрець, обіймаючи гостя, – і будемо вчитися один у одного.