Святитель Ігнатій Брянчанінов: Про успішність зла на землі
13 травня Церква святкує день пам'яті свт. Ігнатія Брянчанінова, єп. Кавказького і Чорноморського (1867), богослова, слова якого завжди актуальні й корисні.
* * *
Коли рід людський провів багато тисячоліть у жорстокому поневоленні у занепалого ангела, тоді з'явився на землі обіцяний Богом Викупитель. Перш, ніж приступимо до опису цієї видатної і пречудової події, поглянемо ще на стан злощасного світу в той час, як Господь зійшов на землю і став людиною для оновлення і спасіння людства.
Світ був занурений на всьому просторі його в ідолопоклонство. Люди, зненавидівши один одного, заздрячи один одному, полили всю поверхню землі своєю кров'ю в запеклих війнах, в яких винищилися і зникли численні народи, пожаті мечем і позбавлені народності невільництвом та продажем на ринках всесвіту подібно худобі або бездушному товару.
Нещастя і загибель людства визнані найбільшою славою для людства, і обагрені кров'ю братів завойовники оголошувалися ще за життя їх богами. Іншим лиходіям, що відрізнялися мерзенними вадами, віддана божеська честь по смерті їх. Задоволення найбільш ганебних пристрастей вважалася вищою насолодою. Деякі з відданих людей вступили в явні зносини з сатаною, зодягнувшись в силу його, сприяли зміцненню його панування над землею і людством (Вихід гл. 7 і далі. Діян. гл. 8, 9 та ін.).
Це панування досягло повного розвитку. Під це панування схилився й обраний народ ізраїльський. Вкрай зменшившись числом і впавши в цивільне відношення, народ підпав під владу народів ідолопоклонницьких. Внутрішня, суттєва сила його, полягала в спілкуванні з Богом через пізнання і виконання Його волі, виснажилася.
Життя за заповідями Божими, що утворює в людині чистоту розуму і серця, яку осіняє Божественна Благодать, просвіщаючи людину істинним духовним розумом і богослов'ям, замінилося більшістю шкільних вивчень Закону, сполучених з нехтуванням богоугодного життя, яке книжники і фарисеї – так називалися іудейські вчені того часу – намагалися замінити облудою і лицемірством.
Ці затьмарені сатанинською гордістю вчені, сповнені презирства і ненависті до всіх інших родів народу, раби пристрастей, нездатні до віри через свою необмежену і несамовиту прихильність до земної слави і земних переваг, здатні за цієї прихильності до всіляких злочинів, виконавці цих злочинів захопили під свою владу віровчення, відкинули з нього Заповіді Божі, ввели в нього свої безглузді перекази, самі прагнучи сліпоти своєї загибелі, вабили до неї і керований ними народ [280].
Небагато, дуже мало хто з людей залишилися вірними Богу самим життям, і від такого життя залежних і сяючим істинним Богопізнанням. Святі імена їх – у Святому Євангелії [281].
Тепер переходимо до радісної події. Приготуємо, очистимо себе сльозами покаяння і, відвернувши розум і серце від усіх земних турбот, приєднаємося до сонмів Святих Ангелів, щоб віддатися разом з ними священному спогляданню воплочення Бога-Слова, щоб разом з ними у священному здивування і радості оспівати: Слава в вишніх Богу, і на землі мир, у людях благовоління (Лк.2:14)...
Свт. Ігнатій Брянчанінов. Слово про людину. Том 3
Він визнав недугу їх невиліковною, бо вони визнавали свою сліпоту повноцінним баченням і веденням (Ін. IX, 41). Він заповідав своїм учням охоронятися від квасу фарисейського (закваски), тобто від учення їх, цілком заснованого на лицемірстві, цілком просякнутого брехнею і лицемірством, що має началом батька брехні (Мф. XVI, 6, 12; Лк. XII, 1; Ів. VII, 44). Господь викрив фарисеїв в тому, що вони, удавано роблячи перед очима людей тривалі молитви, поїдали доми вдовиць і здійснювали і готові були вчинити найжахливіші беззаконня і злочини (Мф. XXIII, 14. 34; Ів. VII, 40). Грошолюбство було недугою фарисеїв (Лк. XVI, 14). Шукання слави людської було недугою фарисеїв (Ін. V, 44). Вони були не здатні до віри причини своєї пристрасті до земних переваг (Ін. V, 44; Лк. XVI, 13. 14). Вони присвоїли собі ключ розуміння і зачинили Царство Небесне для чоловіків: самі не входили в нього і не допускали інших увійти в нього (Лк. XI, 52; Мт. XXIII, 13). Страшна гордість їх чути, як голос самого сатани, в бесіді їх зі зціленим сліпонародженим (Ін. IX). Про одноплемінний їм народ, що не мав їх вченості, вони висловилися так: Та проклятий народ, що не знає Закону! (Ін. VII, 49).
