Страсна седмиця настала раніше, – соцмережі про трагедію в Кемерові
Православні віруючі висловлюють співчуття та моляться про загиблих і постраждалих.
Протоієрей Олександр Овчаренко:
Я три дні мовчав, зміг тільки ставити співчуваючі смайлики, на більше не було сил. Я три дні прислухався до себе. У кого є діти, у кого є хоч трохи ще здорового серця, той зрозуміє весь жах того, що сталося. Шок. Я спостерігав, немов збоку, як залазить в мій мозок і мою душу ця липка, роз'їдаюча, жахлива, витісняюча все живе і розумне … я не знаю, що це було, але воно було очевидним. Я не дозволяв собі зусиллям волі цьому увійти в мене. Я заборонив собі дивитися відео з місця події, читати смс гинучих дітей, не дозволяв собі представляти їхні відчуття, в тому сенсі, щоб спробувати їм таким чином поспівчувати! Цього не можна було робити, бо їхні останні хвилини життя це вище людських сил! Так можна було б з'їхати з глузду. І тоді я став дуже тихенько молитися. Тихо-тихо. Скорбота залишилась, але молитва стала її підтримувати своїми крилами. Не стало слів, є лише молитва. За живих і … живих 64 людини! «Я люблю вас. Всіх».
Архімандрит Аліпій (Світличний):
Люди весь час сьогодні промовляють слова «співчуваю», «скорблю»…
Але що можуть зробити ці слова для втамування сердечного болю батьків загиблих в Кемерові малюків? Хто угамує безперестанний материнський плач? Як можна вгамувати жорстоку спертість у грудях батька, котрий очікує видачі тіла дитини?
А що можна сказати старикам, які втратили одразу всю молоду сім'ю, якою ще днями втішалися як на надію своєї старості?
Чотири вдиху отруйним димом і смерть стає неминучою для дітей. П'ять-шість вдихів, і доросла людина припиняє дихати взагалі… Ця смерть не може не нагадувати фашистські концтабори з їхніми газовими камерами! Ця загибель на початку весни, на початку канікул, перед Страсною седмицею просто розриває думку! Вона метається і не може зупинитись. Не зрозуміти, не зрозуміти!
Стільки дітей! Стільки гробиків!
Це практично загибель всіх дітей Донбасу в один вечір! Це оживлення в пам'яті жорстокостей Беслана!
Я нікого не утішу. Не знаю як це робити завжди, коли дивлюся на горе батьків над труною дитини.
Хай поплачуть вдосталь. Що їм до моїх слів?! Сьогодні вони запитують Бога, вони говорять з Тим, Хто на Хресті співстраждає їм. Разом з ними стогне і Преблагословенна Марія Богородиця…
Страсна седмиця настала раніше. І триватиме довше…
Протоієрей Володимир Вигилянський:
ЗВЕРНЕННЯ ДО ПРАВОСЛАВНИХ
«Ми вимагаємо… вимагаємо… вимагаємо!
Покарати… відправити у відставку… проклинаємо!»
Сподіваюсь, серед тих, хто це пише в мережі, кричить в радіоефірах та інших ЗМІ, немає православних.
Наша справа – скорбіти, допомагати нужденним, а головне – молитись.
Принаймні – до похорону загиблих та одужання болящих.
Православні! Залиште цей хайп для політиканів та самопіарщиків.
Ми ж з вами – ну зовсім з іншого фаху!
Архімандрит Авакум (Давиденко):
Царство Небесне... Господи в раю сладості, росою охолодження жорстокий жар вогню, загиблих дітей, окропивши остуди та угамуй, послабу та позбаву їм подай. Прекрасний образ Богоматері зі свічками-душами, проникаючий в духовно-концептуальні небесні сфери нашої віруючої свідомості. Отже, напружуючи почуття, подумки, молитовно, всіма силами душі підносимо душі їхні в область і Світло Божественне...
Протоєрей Олександр Авдюгін:
Господи, як же тяжко...
Все з рук валиться. Не читається, не пишеться і, головне, всі ці заяви, пояснення, звинувачення сприймаються як блюзнірство, як полум'я, що спалює дітей, як отруйний дим, що душить людей.
Тетяна Чугаєнко:
Посольство РФ у Києві. Добре, що є люди, які не продали свою душу. Ті, які розуміють, що горе – воно не має ні національності, ні релігії, ні політичного забарвлення. Ті, які залишаються людьми.
