Якби Бог був справедливий, ніхто з нас не дожив би до вечора

Ця притча не тільки про прощення. Вона ще й про протиставлення двох важливих для людського суспільства понять – справедливості і любові. Часто, навіть занадто часто, ми вимагаємо від інших людей любові по відношенню до себе. Себе ж вважаємо справедливими по відношенню до інших. Справедливість для нас – це правда і правильність. Бути справедливим – означає бути чесним. Ми впевнені, що Найвищим мірилом справедливості є Бог. І Він повинен бути справедливим до нас. Так, Бог – це вища справедливість. Але реалізується вона тільки в самому кінці. Тому що ця Божа справедливість зовсім несхожа на наше розуміння її.
Святий Ісаак Сирін якось сказав, що ми не повинні вимагати від Бога справедливості, тому що якщо б Він був справедливий, то ніхто з нас не дожив би до вечора. Його справедливість розчиняється (врівноважується) любов'ю. Його справедливість – це ще один прояв любові. Згадайте притчу про Страшний Суд. Кого Господь помилує? Тих, хто вмів любити інших. Чи справедливо Він вчинить? Безсумнівно. Але чи розуміємо ми, перебуваючи тут і зараз, всю міру цієї справедливості? Навряд. Тому що нам, окрім любові, потрібно навчитися ще й прощати. Як прощає батько сина. Адже без прощення немає любові, а без любові справедливість перетворюється на тиранію. Водночас там, де є тиранія – немає свободи. А без свободи немає життя!
0
0
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку, щоб повідомити про це редакцію.
Читайте також

День творіння: чи повинні ми просити прощення у тварин?
06 Вересня 15:00

Багатство як наркотик для душі: євангельський погляд на гроші
30 Серпня 16:00

Мої смертельні думки
27 Серпня 17:00

Як пробачити Бога?
23 Серпня 12:55