Зустріч, що дарує життя!
Сьогоднішнє недільне Євангеліє святого апостола та євангеліста Іоанна Богослова оповідає нам про зустріч та спілкування Господа Іісуса Христа з простою самарянською жінкою.
Повсякденна життєва ситуація: жінка прийшла по воду до колодязя і зустріла там Незнайомця. Незнайомець попросив у неї пити. Зав'язалася розмова.
Здавалося б, що може бути звичніше, ніж зустріч та спілкування. Все наше життя, по суті, складається із зустрічей, спілкувань, розставань та нових зустрічей... Але якщо задуматися, саме ці три події роблять нас людьми. Від того, з ким і які ці зустрічі, спілкування та розставання, залежить, якими людьми – добрими, злими, байдужими – ми є. Не дарма, відома народна приказка говорить: «З ким поведешся, від того й наберешся».
Несподівано для себе і, очевидно, випадково, самарянка зустрілася з Самим Іісусом Христом, Який є істинна людина та істинний Бог. Спілкування з Ним призвело її до щиросердого покаяння та обернення до світла божественної істини. Ця зустріч та спілкування стали для неї ключовою подією всього життя, після якої вона вже не могла та не хотіла животіти у гріху. По завершенні розмови зі Спасителем їй раптом відкрилося, що ця зустріч була не випадковою, що все її попереднє складне життя, всі її радості, смутки, падіння, були тільки заради цієї події – заради зустрічі та спілкування з Христом, що не закінчується для люблячих Його .
Церковний переказ свідчить, що вона полюбила Христа і вже більш не розлучалася з Ним. Євангельська самарянка завершила своє земне життя мученицьким подвигом заради Христа. Церква шанує її як святу мученицю Фотинію або Світлану.
Чому ж нас учить її приклад? Тому, що зустріч та спілкування з Христом роблять нас християнами. Сама наявність цього досвіду є головним та єдиним критерієм того, християни ми чи ні. Не думки, не слова, не справи, не майно, ніщо зовнішнє та показне, але досвід безпосередньої зустрічі та живого спілкування з Богом через Христа у Духові Святому роблять нас справжніми християнами.
Саме залучення, збереження, примноження цього досвіду є метою християнського життя, а применшення, втрата цього досвіду – трагедією для християнина. Втрата досвіду спілкування з Христом завжди відбувається у результаті гріха. Адже, гріх – це відпадання від Бога, розрив безпосереднього спілкування з Ним.
У чому ж суть цього досвіду? Досвід спілкування з Христом є вільне та цілковите прилучення серця людини благодаті Божій, яку Спаситель називає живою водою або водою, що тече у життя вічне. Благодать є дар Божий. Вона дається нам від Бога не за якісь наші заслуги, але, виключно, тільки по Його безмежній любові та ласці. Горе тій людині, яка вважає, що благодать можна заслужити, заробити своїми жалюгідними людськими зусиллями та вчинками.
Що необхідно для сприйняття та залучення благодаті? Для цього необхідно істинне покаяння, смирення та щире бажання звернутися до Бога. Благодать не може увійти до тієї людини, серце якої одержиме самовиправданням, гординею, лицемірством та лукавством. «Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать»!
Джерелом цього благодатного вічного життя для нас є Єдина, Свята, Соборна та Апостольська Православна Церква, яка, через Боже Одкровення, Богослужіння, через Таїнства, духовну турботу про своїх вірних, подає нам все необхідне для спасіння та обоження. Символом Церкви у сьогоднішньому Євангелії є колодязь Іакова.
Отже, молитвами святої мучениці Фотинії та всіх святих будемо пити живу воду Божої благодаті з колодязя Православної Церкви, будемо поклонятися Отцю у Дусі та Істині, будемо творити волю Божу, щоб і нам, слідом за самарянкою, успадкувати життя вічне.
