Думенко в інтерв'ю «ТСН»: слуга народу чи соратник Мінкульту
Про що сказав, і про що забув сказати глава ПЦУ Думенко в інтерв'ю «ТСН». Воно допомагає зрозуміти, у що він вірить насправді.
4 серпня 2025 р. на «ТСН» з'явилося інтерв'ю Сергія (Епіфанія) Думенка під назвою «АДЕПТИ "РУССКОГО МІРА" ЗАВАЖАЮТЬ! Ексклюзивні зізнання глави ПЦУ ЕПІФАНІЯ для ТСН», в якому він відповів на низку запитань. Треба сказати, вони були для нього досить зручними. Жодних тем насильства прихильників ПЦУ над вірянами УПЦ, жодних прохань пояснити, як глава ПЦУ ставиться до побоїщ, які його підопічні влаштували в Черкасах чи Чернівцях, не прозвучало. Але й тих запитань, які все ж поставив «об'єктивний» журналіст «ТСН», виявилося достатньо, щоб зробити висновки про релігійний світогляд Сергія Петровича. Вийшли дійсно «зізнання».
Про відновлення української келії на Афоні
Журналіст: «Ви сказали, що частина грошей (від продажу підписаних Епіфанієм копій Томосу – Ред.), якщо це буде солідна сума, піде і на відбудову нашої україномовної келії на Афоні».
Думенко відповів так: «Свого часу українці ще з козацьких часів молилися, перебували, були ченцями. <…> Тому зараз ми хочемо українцям відновити на Афоні україномовну келію, до якої матимуть можливість приїжджати будь-хто з українців, там перебувати, молитися».
Можливо, в історії глава ПЦУ не сильний. Але заявити, нібито наші співвітчизники були на Афоні «з козацьких часів» – це вже дуже дивна заява. Адже всім відомо, що засновник Києво-Печерської лаври преподобний Антоній подвизався на Афоні задовго до цього часу – в XI столітті. Як для «священноархімандрита Києво-Печерської лаври», прокол серйозний.
Думенко стверджує, що після того, як він відбудує на Афоні україномовну келію (на гроші, виручені від продажу копій Томосу), українці отримають можливість молитися на Афоні. Але вони завжди мали можливість там молитися. Їх приймали і приймають у всіх афонських монастирях і келіях. Приймають усіх українців, крім… членів ПЦУ. Більшість афонських монастирів і келій відмовляються їх приймати ще з самого моменту створення ПЦУ в 2018 р. А сьогодні через насильство, яке чинять прихильники Думенка, їм стали відмовляти навіть у тих обителях, у яких раніше, хоча й на превелику силу, але приймали. Про це розповів не хто-небудь, а Болгарський Патріарх Даниїл.
Але Сергій Петрович про це промовчав. Як промовчав і про те, що члени ПЦУ на Афоні часто стверджують, нібито вони є вірянами УПЦ і називають своїм предстоятелем Митрополита Онуфрія. Тому що інакше їх вважають розкольниками і нікуди не пускають.
Про розвиток церкви
Журналіст поцікавився, як відбувається розвиток ПЦУ, чи з'являються нові парафії? На це Сергій Петрович відповів: «Цей процес продовжується успішно. <…> Громади постійно долучаються до нашої великої родини…».
Звичайно ж, глава ПЦУ сказав, що це відбувається добровільно, без тиску і не за вказівкою.
Повірити в це неможливо. Усі бачили на власні очі, як прихильники ПЦУ захоплювали собори в Черкасах, Чернівцях та інших містах. Які криваві побоїща вони там влаштовували. Як прихильники ПЦУ залишали свої екскременти у вівтарях, як обливали свинячою кров'ю ворота храмів і чинили інші безчинства. У різних формах це відбувається по всій Україні. Втім, випадки добровільного приєднання до ПЦУ дійсно є, але вони поодинокі.
Не обійшлося і без чергового опусу. Так на повному серйозі Сергій Петрович заявив, що «ідеологія русского міра проповідувалась на теренах української держави останні щонайменше три десятиліття». Якраз три останні десятиліття все було рівно навпаки, а те, що має на увазі С. Думенко, тривало з середини XVII ст.
Про служіння в Дальніх печерах Лаври
Коли журналіст ТСН згадав про «молебень» Сергія Думенка в Дальніх печерах Лаври і назвав це історичною подією, глава ПЦУ видав усім звичні наративи про те, що Лавра «є нашою національною святинею, є надбанням нашого українського народу. І ця святиня повинна належати справжній українській церкві. Нею користувалися наші духовні окупанти тривалий час і використовували Києво-Печерську лавру як знаряддя проти українців».
Незрозуміло, на кого розрахована брехня Сергія Петровича про «окупацію», адже всім відомо, в якому плачевному стані Києво-Печерська лавра була передана УПЦ в 90-ті роки після радянської руїни. І в який квітучий стан її перетворили ті, кого Думенко називає «окупантами». І громадяни України, і гості нашої країни могли безперешкодно молитися в Лаврі і вшановувати мощі святих угодників Києво-Печерських доти, поки українська влада, як і більшовики століттям раніше, не відібрали Лавру у Церкви і не припинили доступ до печер.
Але ось що цікаво. Сергій Думенко дійсно вважає, що Лавра приваблювала людей в основному мощами святих. Цитата: «І ми розуміємо, що для Києво-Печерської лаври печери з нашими преподобними отцями, які там нетлінно спочивають, це серце Лаври. Це основа Лаври, тому що Лавра завжди приваблювала вірних преподобними отцями Києво-Печерськими, своїми нетлінними мощами».
Якщо це так, то нехай Сергій Петрович відповість: чому, коли Лавра належала УПЦ, в ній завжди було величезна кількість людей, а коли з'явилася ПЦУ, вона спорожніла? Навіть коли не було жорсткої заборони на відвідування печер. Всім відомо, що на служби ПЦУ в Лаврські храми майже ніхто не ходить. Навіть у великі свята. У фотозвітах ПЦУ зі служб – виключно великі кадри Лотиша і його нових товаришів.
Чому так? Служби відбуваються українською мовою. Мощі святих на місці. А людей немає. У тому-то й річ, що наш православний український народ прекрасно розуміє, де благодатна Церква Христова, а де національно-державний релігійний проєкт. Але те, що розуміє народ, не розуміє «блаженніший Епіфаній».
А ще він не розуміє (або не хоче розуміти) того, що заповідник, який виганяє з Лаври ченців і який забрав уже майже всі корпуси, а також печери – це породження більшовиків, дитя радянської влади, структура, придумана комуністичною владою для знищення Церкви на нашій землі.
Цитата: «Діє комісія Міністерства культури, яка приймає на баланс заповідника, бо тоді було передано свого часу в 90-х роках це все на баланс Російської церкви, і немає практично жодної документації. І зараз це все має бути упорядковано, перевірено, чи все на місці. І тоді вже, коли заповідник повністю отримає цю спадщину, вона має бути зафіксована, тому що це надбання всього українського народу. І тому все буде, я думаю, гаразд».
Сьогодні заповідник виконує ту саму «музейну» безбожну функцію, що й за радянської влади. Але Сергій Петрович цьому радий.
Але чому?
Виявляється, одна з причин у тому, що його підопічні самі є частиною заповідника. Саме на цій підставі держава терпить їх у Лаврі.
Про це стверджує той самий журналіст Загородний, який бере інтерв'ю в Епіфанія.
Загородний: «У ПЦУ є, як зараз модно говорити, "угода" з Міністерством культури, з заповідником, що всі ченці Православної Церкви України залишаються і є ще й співробітниками заповідника. Як співробітники заповідника вони можуть бути в печерах і молитися. У представників Московської Церкви, очевидно, такої угоди немає».
Іншими словами, Думенко з колегами стали частиною команди Мінкульту, яка вигнала з Лаври вірян і священників. Тієї самої команди, яка була створена ще більшовиками.
І звичайно, не обійшлося без звинувачень на адресу УПЦ в тому, що частки мощей преподобних Печерських приносилися в дар віруючим в інших країнах. Думенко згадав тільки монастирі і храми РФ, але всім відомо, що ці досить невеликі, а краще сказати мікроскопічні частки мощей святих дарувалися по всьому світу. Болгарська, Сербська, Румунська... та практично в усіх Помісних Православних Церквах є частки мощей святих Києво-Печерських. Це означає, що їх шанують і їм моляться в усьому світі. І весь світ обурений тим, що нинішня українська влада, як і раніше радянська, закрила печери і заборонила віруючим там молитися.
Про братію Лаври
З цього питання глава ПЦУ нічого нового не сказав. Все як і раніше: безліч ченців УПЦ нібито хочуть перейти в ПЦУ, але не роблять цього через тих, хто не хоче. Це, звичайно ж, брехня. Вся братія Києво-Печерської лаври навіть під загрозою вигнання з монастиря зберігає вірність своїй Церкві. Тільки бідний Авраамій Лотиш не уникнув юдиної спокуси і ніяк не знайде в собі сил покаятися.
Але ось на одній фразі Сергія Думенка хотілося б зупинити увагу. Цитата: «Вони повинні розуміти, що процес справді незворотний, і Лавра буде українською справжньою святинею, яка буде служити інтересам саме українського народу».
По-перше, Лавра – це не українська, а загальноправославна святиня. Туди приїжджають, точніше, раніше приїжджали паломники з усього світу. І в усьому світі моляться Печерським святим і просять їх заступництва. А по-друге,
сам Думенко, можливо, і бачить себе слугою українського народу. Але Лавра – це не місце «служіння народу», це місце служіння Богу, місце, де звершували свій чернечий подвиг безліч преподобних, де лунала молитва, де богослужіння збирали тисячі віруючих у лаврські храми. У ті храми, які з ласки Сергія Думенка (в тому числі) сьогодні стоять порожніми.
Про можливе об'єднання
Тут теж все за стандартом: ми (тобто ПЦУ) готові до об'єднання, чекаємо з розпростертими обіймами, а вперті представники УПЦ не хочуть. На уточнювальне запитання журналіста, чи є це їхньою позицією, чи їм наказали з Москви, Сергій Петрович відповів, що «це їхня ідеологія». Під цим словом він, звичайно, має на увазі симпатії до РФ, «русский мир» тощо.
Це дійсно ідеологія, але не «русского мира», а вірності канонічним правилам. Як можна об'єднуватися з тими, хто не має канонічної хіротонії, хто був «рукопокладений» в стані анафеми, відлучення від Церкви, що визнавалося всіма без винятку Помісними Церквами? Як можна об'єднуватися з тими, хто своїми насильницькими діями, обманом, жорстокими захопленнями храмів майже щодня доводить, що не має нічого спільного із заповітами Христа?
Висновки
Ми, звичайно ж, не знаємо, у що вірить Сергій Петрович Думенко, і чи вірить він взагалі. Але з його слів випливає, що його релігійний світогляд обмежується лише тим, що церква повинна бути національною, повинна служити своєму народу, а мощі святих угодників Божих повинні перебувати на балансі заповідника. Це кардинально розходиться з тим, що написано в Святому Письмі і що становить традицію Церкви.
Церква не служить ні своєму, ні будь-якому іншому народу. Вона служить Богу.
У Символі віри сказано: «Вірую <…> в Єдину Святу Соборну і Апостольську Церкву». Церква з'єднує віруючих людей з Христом. Вона не може бути атрибутом держави або елементом національної самоідентифікації. У Церкві «немає ні елліна, ні юдея, ні обрізання, ні необрізання, варвара, скіфа, раба, вільного, але все і в усьому – Христос» (Кол. 3, 11).
Мощі святих існують не для того, щоб перебувати на балансі світських установ і не для того, щоб їх досліджували патологоанатоми, гістологи, ембріологи та інші. Мощі є свідченням дії Святого Духа в людях, які цілком присвятили себе Богу і своїм подвижницьким життям догодили Йому. Віруючі шанують мощі, моляться святим і отримують їх небесне заступництво. І вони повинні мати можливість приходити в Лаврські печери з цією метою, чого зараз немає.
Слова, які прозвучали з вуст Сергія Петровича в даному інтерв'ю, і, звичайно ж, не тільки в ньому, зайвий раз переконують: це слова не пастиря Христового стада, а лідера національно орієнтованої релігійної організації, опори української державності, елемента національного культу. А тому тим, для кого це все на першому місці – дорога в ПЦУ. Тим же, хто шукає Бога і спасіння душі – в інший бік.
