УПЦ після заборони і ненависть як інструмент руйнування майбутнього України
Проєкт заборони УПЦ вступив у вирішальну стадію, на депутатів чиниться тиск з усіх боків. ЗМІ щосили підігрівають ситуацію. Але що залишиться в результаті?
Судячи з останніх новин про те, що в Україні реєструється якась Українська православна церква Константинопольського патріархату, а підписи депутатів під антицерковним законопроєктом 8371 вже зібрали, влада задумала нехитру комбінацію в стилі батога та пряника. Ухвалення закону про заборону УПЦ – батіг, а створена релігійна структура – пряник. У цю структуру можна перебігти і начебто набути довгоочікуваного спокою від захоплень храмів, обшуків і кримінальних справ, шельмування у ЗМІ. Та й перебігти начебто не злочин, адже структура канонічна. Не подобається ПЦУ з висвяченнями під анафемою, ось вам канонічна альтернатива. А не перебіжите, ми вам влаштуємо таке, що нинішні гоніння вам здадуться подихом теплого вітерця.
В цій статті ми не будемо розбирати перспективи реалізації такої схеми і те, до чого вона може призвести в кінцевому підсумку. Не будемо прогнозувати, відбудеться чи ні законодавча заборона УПЦ. Ми спробуємо проаналізувати наслідки тих дій, які вже зроблено щодо УПЦ, і які останніми тижнями підходять до якогось рубікону, точки неповернення.
Як приклад візьмемо ролик під назвою «Не вистачає голосів. Хто захищає УПЦ(МП) в Україні?», який вийшов два тижні тому на досить розкрученому ресурсі «Бігус.Інфо». Він не є оригінальним, подібних відео досить багато, але всіх їх поєднує дві речі: ненависть до Церкви та відсутність доказової бази для цього.
Ролик починається словами: «Сьогодні випуск про московських попів. Черговий». «Московські попи» – це очевидна образа, якою всі вороги Церкви називають її священнослужителів. Але це ще й збірна назва, під якою маються на увазі не лише священники, а й усі 6 мільйонів (за свідченням самих чиновників) вірян, адже Церква – це не лише духовенство, Церква – це всі люди, які вірять у Христа. Тобто ролик уже починається з образи, за яку б у цивілізованій правовій державі подали до суду. І далі він на всьому своєму протязі рясніє аналогічними образами в стилі: «фсб-шна церква», «зрадники» тощо.
Але як говорив Шерлок Холмс: «Ваші звинувачення настільки серйозні, що мають бути підкріплені такими ж серйозними доказами». Якби в монастирях УПЦ знаходили схованки зі зброєю, там ховалися диверсійні групи, якби під час обшуків знаходили листування з конкретними завданнями щодо підриву обороноздатності України, якби знаходили кошти для виконання «спецзавдань»… Якби виявлялося щось ось таке конкретне та суттєве , і до того ж масово, то це справді могло б вважатися підставою для звинувачень на адресу УПЦ. Але що вдалося «накопати» проти УПЦ за майже два роки активних переслідувань Церкви з боку влади? Майже нічого. Наприклад, ролик «Бігус. Інфо» наводить такі докази.
«Здають позиції збройних сил ворогу», – це підозра, вручена митрополиту Святогірському Арсенію. Його звинувачують у тому, що він на проповіді назвав населений пункт, біля якого на блокпості затримали прочан, які їхали до Святогірської лаври. Але хвилиночку, невже митрополит Арсен не міг знайти ніякого іншого способу передачі цієї інформації, як оголосити про це на проповіді? Та й кому потрібна така інформація: ні точних координат, ні кількості техніки та особового складу? Що, і так не зрозуміло, що у прифронтових населених пунктах розташовані блокпости? Загалом, це звинувачення – просто абсурд. Але якщо воно озвучується, це означає, що ніяких серйозніших звинувачень у «здачі позицій» знайти не вдалося. При цьому ведуча не уточнює, що прийшли до владики Арсенія представники СБУ через сім місяців після виголошення цієї «зрадливої» проповіді. Не говорить також про те, що вороги не скористалися переданими «координатами» і з блокпостом жодних проблем не було.
«Прославляють Путіна», – це про випадок на Хмельниччині, де у квітні 2024 р. СБУ звинуватила настоятеля одного з храмів у тому, що він нібито прославляв Путіна. Якби «Бігус. Інфо» намагався поцікавитися, що це було, то він би з'ясував, що настоятеля звуть о. Миколай Хлань, що звинувачення проти нього висунули ще рік тому, в травні 2023 р., коли одна (одна!) свідок заявила, що священник «неодноразово негативно висловлювався щодо переходу церков з УПЦ МП до ПЦУ». Це, між іншим, його конституційне право! І жодного вихваляння Путіна там не було. Але через рік з'явилася «експертиза», яка «підтвердила факти злочинних дій клірика», але не надала доказів «вихваляння Путіна» навіть через рік. Ні відеозаписів, ні показань свідків. Як переходи між конфесіями перетворилися на звеличення, незрозуміло. Але в суспільство вкидається інформація, що в УПЦ «вихваляють Путіна».
«Закликають молитися за рашистів», – це про обшуки у протоієрея Миколая Данилевича у зв'язку з його діяльністю щодо розвитку зарубіжних громад УПЦ. Його тоді навіть не затримали, а всі докази вилучені у нього – це всього лише читацькі квитки в російські бібліотеки, видані йому під час його перебування студентом півтора десятки років тому.
«Ухиляються від мобілізації», – це про настоятеля одного з храмів Хустської єпархії УПЦ, якого звинувачують у тому, що він називав російську агресію «громадянською війною», закликав ухилятися від мобілізації і неприємно висловлювався на адресу євреїв. Пишуть, що це також підтвердила якась експертиза. Якість подібних експертиз нам відома. Там, де людина називає українською «агресивний натовп», експерти чують «агресивне НАТО».
Всі ці так звані докази супроводжувалися відповідним відеорядом, тому їх неважко було ідентифікувати. Мабуть, усвідомлюючи, наскільки пропагандистськими та бездоказовими є дані звинувачення, ведуча зробила застереження: «Тут слід акцентувати, що це не розслідування, а блог, метою якого є показати, наскільки ця московська погань небезпечна». За «московську погань» добре було б окремий судовий позов, але ми продовжимо.
Не обійшлося в ролику і без згадки про той самий випадок, який використали як привід розпочати масштабну атаку на Церкву. Це коли у Києво-Печерській лаврі кілька жінок після літургії заспівали кант зі словами: «Прокидається матінка-Русь». Кант цілком необразливий, його основна думка – прославлення Пресвятої Богородиці, але для охочих розправитися з Церквою слово «Русь» – це вже привід закричати: «О, жах!» і розпочати гоніння на УПЦ. На цей кант ніхто не звернув би уваги, якби привід розпочати розправу з УПЦ не шукали б спеціально.
Ведуча «Бігус.Інфо» також згадала про арешт співробітників СПЖ, коли СБУ прозвітувала про те, що вона «знешкодила масштабну мережу фсб». Про серйозність цих доказів можна прочитати у статтях «Три місяці абсурду та катування журналістів СПЖ: за що?» та «За що вимагають довічне авторам СПЖ? Нові докази». Вони досить докладно розглядають матеріали кримінальної справи проти православних журналістів. Якщо сказати одним словом, то за подібне переслідування владі має бути соромно, оскільки вони переслідують журналістів просто через те, що ті публікують новини.
На особливу увагу заслуговує пасаж про те, що «один із соратників Павла Лебедя» (митрополита Павла) допомагав організовувати провокації біля стін Лаври. І що нібито Анатолій Шарій, підозрюваний у держзраді, давав йому рекомендації, як краще знімати на камеру дані провокації, щоб розповідати всьому світу, як влада утискує УПЦ. Тобто сама ведуча зізналася, що ці провокації проти УПЦ мали місце. Але винні не провокатори, які приходили для наруги над святинею та образи віруючих, а ті, хто все це фіксував. Тобто коли відкритий сатаніст і гомосексуаліст, який називає себе «маг Веліар», влаштовував під Лаврою блюзнірський магічний обряд «відспівування УПЦ» – це нормально і патріотично. А коли це зняли та показали людям – це вже «російські наративи». Той самий підхід і при захопленнях храмів. Вибивати двері церков кувалдою та зрізати болгаркою замки – це добре, а ось показувати це – вже злочин.
Ну і на завершення «Бігус» навів «страшну» цифру «зрадників України» із сайту chesno.org. Залишимо за дужками питання достовірності інформації на цьому сайті. Але ось ведуча Бігуса вимовляє ефектну фразу: «Давайте так. Заходимо до реєстру "Зрадники", який створив рух "Чесно", обираємо категорію "Священники"». Далі виявляється, що «зрадниками» вважаються 56 священників УПЦ. Ведуча також ефектно дає зрозуміти, що це дуже велика цифра, а отже, за логікою всього ролика, УПЦ не має права на існування в Україні. Але ось невдача, якби ведуча так само артистично запропонувала вибрати на тому самому сайті категорію «Правоохоронці», то ми побачили б цифру 303. У категорії «Політики» значиться 683 особи, «Судді» – 306 осіб, «Медійники» – 123. Це вже красномовно говорить про те, що цей ролик «Бігуса» чисто пропагандистський, і з таким принципом журналістики, як об'єктивність, не має нічого спільного. Втім, ведуча прямо заявила, що це не розслідування, «а блог, метою якого є…», ймовірно, очорнення Церкви.
Це красномовно характеризує той рівень «доказів», на підставі яких проти УПЦ висуваються серйозні звинувачення, а в суспільстві розпалюється ненависть до священників і вірян.
Навіть якщо висунуті проти цих 56 священників звинувачення і виявляться обґрунтованими, хіба можна їхню провину перекладати на понад 12 тисяч священників УПЦ? Хіба можна на цій підставі забороняти Церкву, парафіянами якої є 6 млн. громадян України? Але давайте повернемося до питання, винесеного в заголовок статті: що залишиться після заборони УПЦ?
Цікавим є один пасаж ведучої «Бігуса»: «Московська церква – це не одна юридична особа, на яку можна подати до суду та вжжжух, московських попів більше не існує». Це вона нарікала на те, що початкова редакція законопроєкту 8371 передбачала, що заборонити можливо буде кожну зареєстровану громаду УПЦ, і лише через суд. Проте до самої концепції «вжжжух і московських попів більше не існує» слід придивитися уважніше. Що означає «не існує»? Це що сталінське «немає людини, немає проблеми»? Куди мають подітися 6 млн віруючих?
Давайте подумаємо: от заборонили УПЦ, формально її нема, а що лишається?
По-перше, ці 6 млн. віруючих так і залишаться. Ті, хто хотів перейти до ПЦУ, вже давно перейшли. Переважна більшість членів УПЦ залишилася вірною їй, і слід очікувати, що після законодавчої заборони їхня віра лише зміцніє. Ці мільйони людей залишаться, але їхні релігійні права будуть серйозно обмежені.
По-друге, у цих людей з'явилася, а багато в чому вже виявилася, образа на свою державу. Не можна просто так розтоптати релігійні почуття 6 млн. своїх громадян. Адже багато віруючих борються зараз на фронті в лавах ЗСУ. Багато хто загинув або був поранений, поховали близьких. Багато хто щиро віддавав останні копійки на те, щоб волонтери купили та відвезли на фронт такі необхідні нашим воїнам автомобілі, амуніцію, одяг, продукти харчування тощо. І ось тепер держава забирає у них найсвятіше – Церкву. По суті, влада зраджує цих людей, робить із них ворогів.
По-третє, і це, можливо, найважливіше, після заборони УПЦ залишиться вся та ненависть і ворожнеча, яку розпалили в українському суспільстві політики, активісти та інформаційні ресурси на кшталт «Бігуса». Все це залишиться всередині нашого суспільства і принесе свої жахливі плоди. Чи буде наша держава процвітаючою, якщо в ній люди ділитимуться на громадян першого і другого сорту? Чи буде розвиватися наша країна, якщо мільйони її громадян почуватимуться позбавленими основних людських прав? Замість того, щоб гуртувати народ під час війни, у нас навпаки штучно розпалюється ворожнеча, ненависть, нетерпимість до своїх близьких і сусідів. Це все робить перспективи розвитку України, м'яко кажучи, не найоптимістичнішими.
