Держдеп США побачив гоніння на УПЦ
Держдепартамент США опублікував звіт щодо дотримання прав людини в Україні. У ньому багато фактів порушення свободи віросповідання. Що це означає і які можуть бути наслідки?
Державний департамент США щороку публікує Звіт про свободу віросповідання у країнах світу. В звіті про Україну за 2023 рік багато цікавого. Ми не будемо розглядати тут порушення, які Держдеп помітив щодо юдеїв, свідків Єгови та інших релігійних груп. Розглянемо лише те, що стосується порушення прав вірян УПЦ і для зручності зберемо основну інформацію до кількох кейсів.
Кейс 1: антицерковний законопроєкт 8371
Держдеп зафіксував, що цей законопроєкт уже ухвалений Верховною Радою в першому читанні. Власної оцінки Держдепу цьому законопроєкту в Звіті немає, але те, що Держдеп вважає, що він порушує право на свободу віросповідання, безсумнівно. Це видно з того, що у Звіті сказано, що позитивно оцінюють цей законопроєкт лише уряд та деякі релігійні лідери. Водночас у ньому набагато більше згадуються ті, хто вважає законопроєкт 8371 таким, який порушує свободу віросповідання. Це зокрема:
• «деякі лідери Української православної церкви», які «назвали законопроєкт "забороною" УПЦ»;
• окремо митрополит Ніжинський і Прилуцький Климент, який «охарактеризував законопроєкт як "справді скандальний законопроєкт, який містить безліч провокаційних положень, що суперечать Конституції"»;
• Верховний комісар ООН з прав людини Фолькер Турк, який «висловив стурбованість тим, що обмеження, запропоновані в законопроєкті, порушать свободу віросповідання та міжнародне право у галузі прав людини»;
• «деякі експерти з релігії», які заявили, «що уряд уже має достатню правову базу в рамках існуючих законів для вирішення питань безпеки, пов'язаних з релігією, і немає необхідності приймати додаткове законодавство»;
• і навіть… глава УГКЦ Святослав Шевчук, який «застеріг уряд від оголошення поза законом православних громад, пов'язаних із Москвою».
Кейс 2: захоплення храмів
Цей кейс Держдеп постарався висвітлити досить нейтрально, представивши його як суперечку двох конфесій. Наприклад: «УПЦ знову повідомила про жорстокі погрози та напади на деякі з її парафій і будівель, звинувативши ПЦУ у захопленні церков, що належать УПЦ. ПЦУ заявила, що парафіяни, а не ПЦУ ініціювали передачу належності в рамках положень закону».
Говорячи про захоплення храмів УПЦ та незаконні перереєстрації, Звіт посилається на заяви самої УПЦ. Наприклад:
• «УПЦ продовжувала заявляти, що ПЦУ краде її майно»;
• «УПЦ продовжувала повідомляти про випадки "незаконної" перереєстрації парафій з УПЦ до ПЦУ деякими місцевими органами влади»;
• «Представники УПЦ продовжували заперечувати перереєстрацію парафій, заявляючи, що деякі місцеві чиновники порушили закон, дозволивши особам, які не пов'язані з УПЦ, голосувати на зборах за зміну належності місцевих парафій до ПЦУ»;
• «За даними УПЦ, деякі місцеві власті передавали належність парафій проти волі парафіян. УПЦ також заявила, що чиновники дозволили прихильникам ПЦУ заволодіти спірними об'єктами до офіційної реєстрації зміни власності».
Проте у Звіті ясно йдеться про те, що спірні переходи чи захоплення відбуваються лише в одному напрямку: з УПЦ до ПЦУ. Тобто віряни УПЦ нічого ні в кого не забирають і нічого не перереєструють. Окремо у Звіті згадується, що віруючі УПЦ намагаються відстояти свої права в судах.
Цікавою є згадка у Звіті одного конкретного випадку спроби захоплення храму, за якого прихильник ПЦУ впав замертво. «8 квітня прихильники ПЦУ та УПЦ зіткнулися під час спору про власність церкви УПЦ у селі Липовець Київської області. Під час сутички загинув член ПЦУ. Поліція повідомила, що у чоловіка стався серцевий напад, який, за словами дочки жертви, став наслідком сутички», – йдеться у Звіті. Шкода, що співробітники Держдепу не згадали, що цей чоловік помер через кілька секунд після того, як намагався зірвати хрест зі священника УПЦ. Про це є докладне відео.
Але незважаючи на прагнення зберегти нейтральність у висвітленні захоплень храмів, деякі випадки у Звіті описані досить докладно з промовистими подробицями побиття віруючих УПЦ. Наприклад, випадок із безчинствами ПЦУ в Черкасах. «За даними ПЦУ, 10 серпня парафіяни УПЦ Різдва Пресвятої Богородиці в Черкасах одноголосно проголосували за приєднання до ПЦУ, хоча УПЦ заявила, що ця дія була визначена не членами громад. Коли парафіяни, які проголосували за приєднання до ПЦУ, спробували увійти до церкви 16 листопада, члени УПЦ, як повідомляється, напали на них, що УПЦ заперечує. УПЦ заявила, що десятки прихильників ПЦУ увійшли до монастиря 20 листопада, напали на тих, хто знімав або намагався зупинити їх, і поранили священника та кількох парафіян, у тому числі двох, які потребували госпіталізації. Повідомляється, що ПЦУ заявила, що її члени діяли з метою самооборони, і хоча місцева поліція заявила, що намагалася запобігти насильству, деякі члени УПЦ критикували поліцію за бездіяльність».
Те, що прихильники ПЦУ займаються насильством при захопленні храмів, підтверджується і заявою від 21 листопада членів якоїсь «відомої низової ініціативи ПЦУ», які заявили про те, що «застосування фізичного насильства при передачі храмів ПЦУ є неприпустимим», і «ми закликаємо припинити будь-які спроби. силового захоплення будівель та просимо керівництво ПЦУ засудити їх».
Також у звіті йдеться, що Управління верховного комісара з прав людини ООН «задокументувало, що правоохоронні органи не вжили належних заходів щодо запобігання та реагування на насильство, пов'язане з конфліктами за участю УПЦ, особливо у зв'язку з інцидентами в березні та квітні 2023 року».
Кейс 3: заборони УПЦ на місцевому рівні
У Звіті згадується, що у 2023 р. рішення про заборону УПЦ ухвалили «Київська, Житомирська, Волинська, Рівненська, Хмельницька, Чернівецька та Закарпатська обласні ради, а також кілька міських рад…». Йдеться також про те, що у 2022 році аналогічні заборони були прийняті у Львові, Житомирі, Вінниці та Тернополі.
У Держдепі ці рішення назвали «нездійсненними» та «символічними» через те, що це виходило за межі повноважень місцевих органів влади. Про це навіть говорив голова ДЕСС Віктор Єленський, який явно не симпатизує УПЦ. А в червні «Місія ООН з моніторингу прав людини заявила, що такі заборони перевищують повноваження цих державних органів». Також Місія ООН «висловила стурбованість тим, що "сукупний вплив дій уряду, спрямованих проти УПЦ, може бути дискримінаційним"».
Кейс 4: переслідування архієреїв
Звіт згадує кількох архієреїв, проти яких триває переслідування. Серед них виділяється справа митрополита Тульчинського і Брацлавського Іонафана, щодо якої Держдеп фіксує значні порушення з боку влади та посилається при цьому на доповідь Управління Верховного комісара ООН з прав людини. В цій доповіді сказано, що «в цій справі було допущено численні порушення принципів справедливого судового розгляду, включаючи публічне розповсюдження фотографій, зроблених під час обшуку будинку обвинуваченого, відсутність у обвинуваченого доступу до адвоката під час обшуку, а також застосування тиску з метою примусу до зізнання та згодою на участь в обміні полоненими».
Кейс 5: перешкоджання та залякування паломників
В цьому кейсі в Звіті йдеться: «19-25 серпня тисячі членів УПЦ взяли участь у щорічній прощі з Кам'янця-Подільського Хмельницької області до Почаївської Лаври Тернопільської області, щоб відзначити свято Успіння Пресвятої Богородиці. Хода відбулася, незважаючи на заборону, введену владою Хмельницької та Тернопільської областей, яка, як повідомляється, намагалася запобігти порушенням громадського порядку та провокаціям, організованим Росією».
Тут варто звернути увагу на те, що Держдеп говорить про те, що, по-перше, це паломництво є традиційним і відбувається щороку. А по-друге, в ньому брали участь тисячі паломників, тобто воно було дуже численним.
Є згадка і про інші випадки, коли представники влади незаконно намагалися зупинити паломників і навіть загрожували їм.
«За даними УПЦ, 18 серпня представники поліції та СБУ не допустили до міста автобус, який перевозив паломників УПЦ до Кам'янця-Подільського. Аналогічно представники УПЦ заявили, що 19 серпня правоохоронці не допустили до Хмельницької області групу паломників УПЦ, які їхали автобусом з Чернівецької області до Кам'янця-Подільського. Чиновники попередили мандрівників, що у них виникнуть "проблеми", якщо вони продовжать поїздку, та пояснили заборону на поїздки рішенням місцевої влади заборонити хресні ходи. В середині серпня, як повідомляється, представники поліції та СБУ у Вінницькій області пригрозили невеликій процесії паломників УПЦ, що йшла з Браїлова до Почаєва, заявивши, що у них виникнуть "великі проблеми", якщо вони не припинять поїздку, змусивши паломників повернутися додому», – йдеться у Звіті.
Кейс 6: Києво-Печерська лавра
У Звіті йдеться про те, що до «2022 року УПЦ була єдиною церквою з чернечою громадою в Печерській лаврі <…> Однак у 2022 році уряд зареєстрував у монастирі чернечу громаду, пов'язану з ПЦУ», а також розпочав процес виселення ченців УПЦ з Лаври. Виселенню підлягала не лише чернеча громада, а й духовна семінарія і академія УПЦ. Причому цей процес супроводжувався участю співробітників СБУ та поліції.
Звіт наводить деякі подробиці протистояння музейних працівників, а також працівників правоохоронних органів із вірянами УПЦ і ченцями. «Виселення привернуло значну увагу ЗМІ та викликало періодичні публічні протести та демонстрації прихильників і противників УПЦ у цьому місці, включаючи частину ченців», – йдеться у Звіті.
Цікаво, що у Звіті Держдепу наводяться слова директора заповідника «Києво-Печерська лавра» М. Остапенка, який заявив, що «ті ченці, які служать українським святиням, мають продовжувати це робити, а незаконна діяльність проросійських сил у Лаврі має бути припинена». Справа в тому, що в США будь-яка подібна заява має бути підтверджена доказами, інакше чиновника просто затягають судами. А М. Остапенко не має жодних доказів ні того, що ченці УПЦ є проросійськими силами, ні того, що їхня діяльність у Лаврі незаконна, а отже й забороняти цю діяльність немає жодних підстав.
Це далеко не повний перелік того, що міститься у Звіті Держдепу про УПЦ. Докладний аналіз цього документа зайняв би не один десяток сторінок. Тому, щоб не втомлювати читачів, перейдемо до висновків.
Висновки
По-перше, величезне значення має сам факт того, що у Звіті Держдепу всі обставини положення УПЦ описуються докладно. Це дуже великий обсяг тексту. І хоча багато фактів наводяться з формулюванням «УПЦ стверджує», «за даними УПЦ» і так далі, сама їхня згадка у Звіті говорить про те, що на все це у Держдепі звертають пильну увагу.
По-друге, у Звіті Держдепу неодноразово наводяться заяви офіційних осіб ООН про порушення права на свободу віросповідання в Україні та положення доповіді Управління Верховного комісара ООН з прав людини, які категорично стверджують, що численні порушення права на свободу віросповідання мають місце в Україні. Коли ця доповідь Верховного комісара ООН тільки-но з'явилася, деякі чиновники і, зокрема, з Офісу Президента казали, що ці Доповіді не мають жодного практичного значення і ніхто не братиме їх до уваги. Тепер ми бачимо, що вже Держдепартамент США цитує цю Доповідь і спирається на неї у своєму Звіті про право на свободу віросповідання.
По-третє, не можна не помітити, що у Звіті Держдепу містяться описи конкретних випадків порушення свободи віросповідання саме у такому вигляді, в якому вони були представлені міжнародній громадськості правозахисними організаціями, які захищають права вірян УПЦ. Це означає, що при всій залученості Держдепартаменту США до створення та просування ПЦУ, вони просто не можуть ігнорувати повідомлення про порушення прав УПЦ, оскільки їх дуже багато, вони представлені у належній формі та набули широкого розголосу. Тобто зусилля правозахисників, які говорять на міжнародному рівні про переслідування УПЦ, не пропадають даремно. Отже, про порушення прав УПЦ треба говорити все більше і більше, адже ми бачимо, як діє закон діалектики про перехід кількості до якості.
І нарешті, що це означає? А значить це одне: якщо в першому акті на сцені повісили рушницю, то в останньому вона має вистрілити. Так і тут, рушницю, яка має вистрілити в тих політиків і чиновників, які порушують право на свободу віросповідання, вже повішено на сцену. Тепер, якщо нашим міжнародним партнерам потрібно буде приймати рішення, які не сподобаються українській владі, вони зможуть обґрунтувати ці рішення в тому числі і тим, що в Україні масово порушуються права громадян на свободу віросповідання. Звіт Держдепартаменту США – це офіційний документ, на який посилаються не лише американські політики, а й багато міжнародних організацій, а також інші країни. Можливо, невдовзі ми почуємо звинувачення у порушенні права на свободу релігії на адресу конкретних представників влади в Україні. Можливо, що ця тема буде порушуватися на переговорах на найвищому рівні.
Вже зараз ясно, що своєю непродуманою антицерковною політикою українська влада заводить країну в глухий кут. При тому рівні порушень прав людини, який існує в Україні, перспектива членства в Євросоюзі має дуже туманний вигляд. І ще дуже велике питання: а чи справді влада України прагне вступити до ЄС? Адже в цьому випадку за всі злочини проти Церкви доведеться відповідати. Не можна декларувати, що Україна прагне інтегруватися до європейських та євроатлантичних структур, і при цьому забороняти і всіляко обмежувати в правах найчисленнішу конфесію в країні.
Поява у Звіті Держдепу такого докладного опису порушень свободи віросповідання в Україні – це позитивний момент, проте вірянам УПЦ не можна розслаблятися і сподіватися на те, що прийде справедливий заморський дядько і покарає тих, хто чинить беззаконня. «Не сподівайтесь на князів, на сина людського, в якому немає спасіння» (Пс. 145:3). Багато разів ми переконувалися в істинності цих слів. Навпаки, «Блажен, кому Бог Якова – помічник його; у кого надія на Господа Бога свого…» (Пс. 145:5).
