Візит Помпео до України, або хто стоїть за гоніннями на УПЦ?
4 квітня Україну відвідав колишній голова Держдепу США Майкл Помпео. Яку роль ця людина, удостоєна найвищої нагороди від Думенка, грає у гоніннях на УПЦ? І хто, крім нього, головний їхній замовник?
4 квітня 2023 року до Києва з візитом прибув колишній голова Державного департаменту США Майкл Помпео. У столиці України він зустрівся із Володимиром Зеленським. До речі зазначимо, що супроводжував Помпео до Зеленського український олігарх Віктор Пінчук. Потім ми до цього повернемось.
Того ж дня Майк Помпео зустрівся з керівником ПЦУ Епіфанієм Думенком. З рук Думенка колишній глава Держдепу отримав найвищу нагороду ПЦУ – «Хрест Православної Церкви України», а учасників американської делегації Думенко нагородив медалями «Хрест свободи».
Що означає цей візит, і яке відношення він має до того, що відбувається в Україні?
Помпео, Думенко та ПЦУ
На сайті ПЦУ повідомляється, що Думенко провів із Помпео «сердечну зустріч», під час якої «висловив подяку… американському народу, який допомагає українцям у цей непростий час». Помпео отримав нагороду ПЦУ «за працю на благо України та захист релігійної свободи».
Як саме колишній глава «захищав права і свободи», ми пам'ятаємо. Адже саме ця людина курирувала, і, ймовірно, ініціювала процес створення організації, яку очолив Думенко.
Візит Помпео до України, швидше за все, пов'язаний із передвиборчою кампанією. Однак примітний він не лише цим, а насамперед тим, що відбувся у розпал боротьби влади проти УПЦ. Ще одна цікава деталь: деякі джерела повідомляють, що під час зустрічі з Президентом України у складі делегації США були присутні експерти з релігійних питань. Чи це означає, що глава української держави отримав недвозначний сигнал з боку США про те, що обраний курс на повну ліквідацію УПЦ – правильний? Скоріше за все, так. І ось чому.
Помпео, ЦРУ та патріарх Варфоломій
У 2017 році Майкл Помпео був призначений президентом США Дональдом Трампом керівником Центрального розвідувального управління. Очоливши ЦРУ, Помпео здійснив свій перший візит до Туреччини. Головною метою візиту, як повідомляла американська преса, було домовитися з турецьким урядом про спільну боротьбу в Сирії проти ІДІЛ.
Проте, за інформацією журналістів, візит до Анкари мав ще одну мету – обговорити з турецькими спецслужбами питання ісламського проповідника Фетхуллаха Гюлена, який на той час перебував у США.
Гюлена звинувачували у тому, що він був організатором спроби повалення президента Туреччини Реджепа Ердогана. Водночас Національна розвідувальна організація Туреччини (MIT) підозрювала, що певною мірою до невдалого путчу причетний патріарх Константинопольський Варфоломій. Наприклад, турецька газета Aydınııık стверджувала, що Варфоломій знав про підготовку путчу, і саме з цієї причини, буквально за три години до його початку, залишив Туреччину.
У турецьких ЗМІ Фанар найчастіше називається «посольством США в Туреччині», а патріарха Варфоломія вважають інформатором ЦРУ. Тому, як кажуть «злі язики», коли ситуація з главою Фанара в Туреччині загострилася до краю (нагадаємо, що за підозрою в участі в путчі було розстріляно десятки турецьких офіцерів), голова ЦРУ Помпео як куратор приїхав «рятувати» його особисто.
Ймовірно, за свої послуги Помпео і попросив Варфоломія про невелику «позику» – взяти участь у створенні ПЦУ. Тому що саме після 2017 року (коли Помпео відвідав Анкару) і сам Варфоломій, і його найближче оточення почали активно озвучувати майбутнє створення «єдиної помісної церкви в Україні».
Філарет, Держдеп та ПЦУ
Звісно, говорити про те, що проект «ЄПЦУ» з'явився у 2017 році, не можна. Зрозуміло, що він обговорювався набагато раніше, але відповідних умов його реалізації не було. І тільки коли все «склалося» – проект отримав «добро» та путівку в життя.
Справді, всі деталі спецоперації зі створення ПЦУ були підготовлені задовго до їх реалізації. Це підтверджується архівним відео, на якому «патріарх» Філарет Денисенко розповідає, як буде реалізовуватися ця «спецоперація».
Так, ще у 2021 році Денисенко повідомив, що його організація об'єднається з УАПЦ (якщо УПЦ відмовиться), а Українська Православна Церква «зможе тимчасово існувати на території України як РПЦвУ». Ще у 2021 році Філарет був упевнений, що «нас визнають інші Помісні Церкви, і, насамперед, всесвітній патріархат».
Така впевненість легко зрозуміла, тому що найближчий соратник Денисенка, викладач КПБА Дмитро Степовик розповів, що 13 разів особисто супроводжував Філарета в США, де зустрічався з американським лобістом Гасом Біліракісом, батько якого з «чистої випадковості» був архонтом Фанара, а сам Гас лобіював інтерес Константинопольського патріархату в Конгресі США.
Тож ми можемо припустити, що візити Філарета до Держдепу розпочалися задовго до того, як він у 2001 році озвучив план зі знищення УПЦ, який сьогодні реалізується на наших очах.
Держдеп, УГКЦ та знищення УПЦ
Але чи тільки Фанар і Держдеп зацікавлені у тому, щоб УПЦ не було в Україні?
Ні, звичайно. У знищенні УПЦ найактивнішу участь бере ще одна сторона – УГКЦ. І хоча глава УГКЦ Святослав Шевчук у січні 2023 року заявив, що він проти того, щоб УПЦ отримувала «ореол мучеництва», діла його парафіян свідчать про протилежне.
Наприклад, у тих областях України, де ця релігійна організація переважає, храмів Української Православної Церкви або не існує взагалі, або їхня кількість досягає арифметичної похибки. Крім того, уніати, і священники, і миряни, беруть найактивнішу участь у погромах храмів УПЦ. Тільки сьогодні мер Львова, уніат Андрій Садовий радісно прозвітував, що ліквідував «останній храм московського патріархату» в місті. Ліквідував екскаватором.
Те, що саме уніати дуже зацікавлені у знищенні УПЦ, підтверджується ще одним фактом. Пам'ятаєте, на початку нашої статті ми сказали, що Помпео під час його візиту до Зеленського супроводжував Пінчук?
Так ось, 20 січня (наступного дня після інтерв'ю Шевчука, де він розповідав про те, як РПЦ впливає на УПЦ) перша леді України Олена Зеленська та архієпископ Філадельфійської архієпархії УГКЦ, президент УКУ Борис Гудзяк провели дискусійну панель в Українському Домі в Давосі. Організаторами ж заходу виступили Фонд Віктора Пінчука та міжнародна інвестиційно-консалтингова група EastOne, засновником якої є той самий Пінчук. Під час цієї дискусії Олена Зеленська та єпископ УГКЦ, який брав найактивнішу участь у подіях на Майдані у 2013-2014 рр., «обговорювали майбутнє України та РФ». Транслював дискусію YouTube канал Президента України.
Тобто дружина глави держави обговорює майбутнє країни з єпископом УГКЦ. Чи означає це, що українська влада не бачить нікого іншого, окрім уніатів, у майбутньому України? Скоріше за все, так. Яким буде це «майбутнє»?
Ватикан, Фанар та Україна
З урахуванням того, що Помпео супроводжував Пінчук, який певним чином пов'язаний з уніатами і лобіює їхні інтереси, для православних християн це «майбутнє» не обіцяє нічого доброго.
Візит до Зеленського колишнього голови Держдепу, творця ПЦУ і одного з основних кандидатів на пост президента США Помпео, має означати, що влада України отримала сигнал про те, що знищуючи УПЦ, вона рухається в правильному руслі.
У свою чергу, за Держдепом, який ініціює знищення УПЦ, стоїть тінь «наступника апостола Петра», тобто Ватикану. УГКЦ – це лише інструмент, за допомогою якого Держдеп розчищає для Ватикану «Дранг нах остен», тобто наступ на Схід.
Українське Православ'я в цьому сенсі сильно заважає планам Ватикану щодо окатоличення Сходу. У тій «єдності церков», яку нині так активно готує папський престол і Фанар, місця для Української Православної Церкви немає.
Київська Русь, а згодом – Литовське князівство, Галичина та Україна часів Богдана Хмельницького завжди були об'єктом, дуже бажаним для Католицької церкви. Не дарма Шевчук, а також представники УГКЦ і Фанара неодноразово говорили про те, що Україна має стати платформою, на якій і відбудеться «возз'єднання» католицизму та православ'я. Вже призначено навіть дату цього возз'єднання – 2025 рік. Саме тому так загострилися всі ті процеси, які ми з вами спостерігаємо.
Наша з вами країна практично від початку свого існування повинна була боротися за право на сповідання православної віри. Ті покоління українців, які жили до нас, зберегли свою віру в Бога і передали нам.
Сподіваємось, що збережемо і ми. Бо інакше ні Бог, ні історія нам не пробачать.
