10 помилок патріарха Варфоломія

Константинопольський патріархат силами своїх ієрархів і богословів відкрито намагається нав'язати всьому православному світу концепцію «першого без рівних». Ця ідеологія стверджує, що Фанар нібито висловлює собою саму сутність, етат Православ'я, що без нього не може існувати сама Церква Христова.

Правда, поки що не лунають твердження про безгрішність Константинопольського патріарха або патріархату в цілому, але це логічно випливає з вищезгаданої концепції «першого без рівних».

«Константинопольський патріарх не безгрішний, але завжди правий, оскільки він Константинопольський патріарх» – приблизно так можна висловити ідею про переваги глави Фанара.

Саме так, до речі, стверджують афонські обителі, які приймають у спілкування українських розкольників з Православної церкви України. Вони не вникають або роблять вигляд, що не хочуть вникати в суть прийнятих Фанаром рішень, а просто проявляють послух своєму патріархові.

Правда, апостол Павло говорив: «Але якби й ми або Ангол із неба почав благовістити вам не те, що ми вам благовістили, нехай буде проклятий» (Гал. 1, 8). Але це окрема тема для розмови. Тут же давайте проаналізуємо вчинки і рішення Фанара і патріарха Варфоломія і задумаємося, чи може так діяти людина, яка претендує на наймудрішого і правильного в православному світі.

Епопея з Томосом і ПЦУ почалася в понеділок Світлої Седмиці, 9 квітня 2018 р. з візиту тодішнього Президента Петра Порошенка в Стамбул і переговорів з патріархом Варфоломієм.

Повідомлення прес-служби Президента про підсумки переговорів було дуже скупим. Про створення автокефальної Церкви в Україні у ньому була всього одна строчка: «Президент України також наголосив на важливості впровадження Єдиної Помісної Православної Церкви в Україні, до чого прагне український народ». Але, незважаючи на це, як виявилося згодом, саме тоді патріарх Варфоломій прийняв принципове рішення – розіграти українську карту. І тут він зробив першу помилку.

Помилка № 1

Патріарх Варфоломій зробив свідомо програшну ставку – він поставив у своїй грі, по-перше, на політика, а по-друге, на політика, який дискредитував себе за чотири роки правління і мав дуже невеликі шанси переобратися на другий термін.

Практично в будь-яких сферах міжнародних відносин країни вважають за краще не вести серйозних переговорів і не підписувати договори з лідерами держав в останній рік їх повноважень. Такого лідера називають «кульгавою качкою» в силу сумнівності виконання домовленостей з ним.

Патріарху Варфоломію потрібно було просто почекати результатів президентських виборів в Україні і тільки тоді робити конкретні кроки. Але він вважав за краще знехтувати цим елементарним правилом міжнародних відносин і ризикнути одним зі своїх головних активів – повагою серед Помісних Православних Церков. Ризикнув і програв.

Наслідком візиту Порошенка на Фанар стало те, що Верховна Рада України прийняла звернення до Константинопольського патріархату з проханням надати автокефалію. Звернення підписали тодішній Президент, тодішні народні депутати і «ієрархи» розкольницьких УПЦ КП і УАПЦ. У ЗМІ вкинули інформацію, ніби і десять єпископів УПЦ поставили свої підписи, але згодом це підтвердили тільки два ієрархи.

У відповідь 22 квітня Фанар заявив, що починає процедуру надання автокефалії Церкві в Україні.

У повідомленні на сайті Константинопольського патріархату сказано, що його Синод, «отримавши від частини церковних і політичних діячів, які представляють багато мільйонів православних українців, запит про надання автокефалії, щодо цього питання прийняв рішення перебувати в близькому спілкуванні з іншими сестринськими Православними Церквами з метою їх інформування і узгодження». І дійсно, представники Фанара почали об'їжджати Помісні Церкви. І тут Константинопольський патріархат зробив наступну помилку.

Помилка № 2

Ніякого узгодження з питання української автокефалії не було. Як пізніше заявили самі фанаріоти, вони зовсім не цікавилися думкою Помісних Церков з українського питання, вони просто інформували їх про вже прийняте рішення. Кому це може сподобається?

Константинопольський патріархат не мав і не має компетенцію надавати автокефалію в Україні. Навіть в очах прихильників Фанара ця компетенція виглядає сумнівною, оскільки, як не крути, а канонічна Українська Православна Церква більше відносин має до Руської, а не до Константинопольської Церкви. І навіть розкольницькі УПЦ КП і УАПЦ, яким Фанар намірився надати автокефалію, відколювались не від нього, а від РПЦ.

Патріарх Варфоломій зробив свідомо програшну ставку – по-перше, на політика, а по-друге, на політика, який дискредитував себе і мав дуже невеликі шанси переобратися.

В цих умовах, коли правота дій Константинополя була як мінімум неочевидною, йому слід було б саме узгодити свої дії з Помісними Церквами, а не просто поставити їх до відома. А так це вийшло дуже недипломатично, якщо не сказати нахабно.

І звичайно ж, така поведінка фанаріотов не могло не викликати неприйняття у Помісних Церков. Не виключено, що Фанар бажав би дійсно узгодити свої дії, а не просто поставити всіх до відома, але на це треба було б багато часу. А часу у Фанара не було, тому що він діяв в рамках порядку денного Порошенка, якому автокефалія потрібна була до президентських виборів 2019 р.

Помилка № 3

Після початку Константинополем «процедури з надання автокефалії» 23 червня 2018 року на Фанарі побувала делегація УПЦ на чолі з керуючим справами УПЦ, митрополитом Антонієм (Паканичем), з метою з'ясувати наміри фанаріотов і застерегти їх від можливих непоправних помилок.

За підсумками зустрічі владика Антоній сказав: «Кілька разів говорилося про неможливість легалізації розколу, питання потрібно ставити про лікування. Образно кажучи, іноді ліки не допомагають, і ми тепер перебуваємо в пошуках того, що допоможе об'єднати наших братів, які довгий час знаходяться за церковною оградою, і ми бачимо, що бажання Константинопольського патріарха, від тієї Церкви, від якої ми отримали хрещення, – допомогти в цьому питанні. Святійший патріарх Варфоломій казав, що він не бажає втручатися в ситуацію, але хоче також допомогти, як людина відповідальна і перший серед рівних ієрархів всього православного світу, вирішити дуже складне питання, і бачимо, що така відкритість будується на тому, що ми будемо шукати рішення на базі наших канонічних правил, а не так, як говорять в наших засобах масової інформації та деякі високопоставлені особи про те, що нібито питання вже вирішене».

Тобто патріарх Варфоломій запевнив делегацію УПЦ, що не діятиме на шкоду УПЦ і втручатися в українські справи, а зробив прямо протилежне.

Ще більш яскраво цей обман проявився під час візиту на Фанар Патріарха Кирила 31 серпня 2018 р.

Ось короткі висловлювання, які журналісти почули від Патріарха Кирила і митрополита Іларіона (Алфеєва), який супроводжував його:

• Атмосфера була дуже гарною.
• Сподіваюсь, і далі будемо працювати разом для того, щоб світ ставав кращим.
• Ми просто запрограмовані на взаємодію, співпрацю.
• На зустрічі не було нічого такого, що справило б якийсь вибух у свідомості.
• Рбула дуже правильною, розмова двох глав Церков, які усвідомлюють відповідальність за стан Вселенського Православ'я.
• Дуже плідний обмін думками.
• Від початку до кінця бесіда мала дуже щирий і дуже братський характер, ми виїхали з Константинополя з дуже світлим почуттям.

Як згодом зізнався митрополит Іларіон, патріарх Варфоломій запевняв їх у неможливості саме того, що Фанар згодом і зробив, і таким чином зробив наступну помилку.

Патріарх Варфоломій обдурив і українських ієрархів, і Патріарха Кирила. Будь-яка брехня допомагає вирішити поточну задачу, але дискредитує того, хто збрехав. Фанар продемонстрував лукавство і спритність, а ці якості аж ніяк не входять до списку християнських чеснот і навряд чи повинні бути притаманні тому, хто претендує на звання «першого без рівних».

Помилка № 4

У травні 2018 року в США відбулася подія, значення якої грецькі церковні і біляцерковні ЗМІ вважали за краще применшити. На церемонії випуску учнів Грецького коледжу і Богословської школи Святого Хреста в Бостоні великий бізнесмен і один із основних спонсорів Американської архієпископії Ефстатіос Валіотіс в промові після отримання звання почесного доктора заявив привселюдно про ідею, яка літає в повітрі в США, – відділенні Архиєпископії від Константинопольського патріархату.

Він сказав на адресу Фанара наступне: «Не можемо ми керуватися невеликою групою людей, які знаходяться в Туреччині, не мають пастви і мети, без роботи і з іншим порядком. Що буде у випадку греко-турецького конфлікту, хто допоможе нашій Церкві?».

Константинопольський патріархат не мав і не має компетенцію надавати автокефалію в Україні. Навіть в очах прихильників Фанара ця компетенція виглядає сумнівною.

Валіотіс запропонував два варіанти вирішення питання: або повна автокефалія Американської архієпископії, або перенесення Константинопольської кафедри з Фанара в США. Жоден з присутніх на церемонії ієрархів і мирян не висловив будь-яких заперечень.

В таких умовах надання Фанаром автокефалії в Україні є каталізатором автокефалістських настроїв не тільки в інших Помісних Церквах, але і в самому Константинопольському патріархаті. Реалізують сценарій відділення Американської архієпископії чи ні, покаже час, але наданням автокефалії в Україні патріарх Варфоломій дав дуже хороший козир в руки заокеанських прихильників відділення. І в цьому його велика помилка.

Помилка № 5

Наступна помилка патріарха Варфоломія – не просто явне, а демонстративно явне втручання Держдепартаменту США в справу про надання автокефалії в Україні.

Представник Держдепу з питань міжнародної релігійної свободи Сем Браунбек, помічник держсекретаря США по Європі і Євразії Уесс Мітчелл, екс-посол США в Україні, а нині посол в Греції Джеффрі Пайетт, екс-посол США в Україні Марі Йованович та інші американські чиновники, нічого не приховуючи, вели безпосередні переговори про створення ПЦУ і в Стамбулі, і в Києві, і на Афоні, і з Помісними Православними Церквами.

Ці візити та переговори просто не могли не залишитися непоміченими. В результаті стало ясно: по-перше, проект ПЦУ – не релігійний, а політичний, по-друге, його створюють в інтересах США, по-третє, Фанар не є самостійним суб'єктом, що приймає рішення, а підконтрольний Держдепу США. Риторичне питання: чи можуть «першим без рівних» управляти американські чиновники, віросповідання яких аж ніяк не православне?

Не послухавши прохання делегації УПЦ 7 вересня 2018 р. патріарх Варфоломій направив в Україну своїх екзархів – архієпископа Памфілійського Данила (США) і єпископа Едмонтонського Іларіона (Канада) – і таким чином зробив чергову помилку.

Помилка № 6

Патріарх Варфоломій направив екзархів на канонічну територію УПЦ без згоди з Блаженнішим Митрополитом Київським Онуфрієм і тим самим закрив для себе можливість переговорів з УПЦ. Фанар дав зрозуміти, що в справі української автокефалії він буде спиратися на розкольників, а не на канонічну Церкву. І це не просто помилка, а величезна помилка.

Фанар спочатку декларував, що всі його дії в Україні спрямовані на об'єднання православних конфесій. І ще до Томосу, до рішення повернути до свого складу Київську митрополію зразка 1686 р. Константинополь всім показував, що матиме справу з розкольниками і ні про яке об'єднання з УПЦ мови не йде. Про це свідчить не тільки направлення екзархів без узгодження з Блаженнішим Онуфрієм, а й персоналії самих екзархів.

Були б фанаріоти трохи кмітливішими, вони б направили в Україну якихось благовидних старців-греків, які мали б якийсь авторитет для єпископату УПЦ і якщо не вмовили б Її брати участь в задумі з автокефалією, то хоча б постаралися перетягнути на свою сторону побільше канонічних архієреїв.

Але замість цього патріарх Варфоломій надіслав двох молодих емігрантів з Західної України, вихідців з американських структур УАПЦ, які максимально ворожі по відношенню до УПЦ і максимально толерантні до розкольників.

Для архієреїв УПЦ, які, можливо, і роздумували над приєднанням до проекту ПЦУ, особистості цих екзархів послужили ясним сигналом: послухай патріарха Варфоломія – і будеш перебувати під керівництвом подібних діячів.

Помилка № 7

11 жовтня Синод Константинопольського патріархату ухвалив остаточне рішення з українського питання. І це була просто величезна помилка. Складалося це рішення з п'яти пунктів:

1. Надати автокефалію Церкві в Україні (якої на той момент взагалі не було).
2. Відновити ставропігії Константинополя в Україні, тобто відібрати в своє безпосереднє підпорядкування основні монастирі і храми.
3. Прийняти в спілкування розкольників з УПЦ КП і УАПЦ без покаяння.
4. Повернути до складу Константинопольського патріархату Київську митрополію зразка 1686 р.
5. Закликати всіх уникати насильства.

Фанар навіть не потрудився хоч якось аргументувати свої рішення, вказати, на чому грунтується його право так поступати.

Особливо цинічно виглядає рішення прийняти у спілкування розкольників і визнати дійсними їх «таїнства», в тому числі «хіротонії» після 26 років послідовного заперечення такої можливості, про що свідчать численні документи.

А більшої дурниці, ніж повернення Київської митрополії, і придумати не можна. Справа не тільки в тому, що Руська Церква нібито щось порушила, і навіть не в тому, що Фанар вважає, ніби він нікому нічого не передавав, а в тому, що Київської митрополії в тому вигляді, в якому вона була 300 років тому, сьогодні не існує. Та й повертати саму історію назад навряд чи в компетенції Константинопольського патріархату.

Рішенням від 11 жовтня 2018 р Константинополь виставив себе на посміховисько і показав, що для нього нічого не значать не тільки євангельські слова про необхідність покаяння в гріхах, не тільки свідчення святих отців про неможливість спілкування з розкольниками, а й власні документи – як сучасні, так і багатовікової давності.

Чи може «перший без рівних» сьогодні говорити одне, а завтра інше?

Помилка № 8

Після абсурдних рішень Константинопольського Синоду 11.10.2018 р. патріарх Варфоломій підписав з Президентом України договір про співпрацю, який тут же засекретили. І це відразу ж змусило засумніватися в чесності намірів як Фанара, так і української сторони.

Через три місяці документ розсекретили. Основний зміст полягав в тому, що Фанар давав автокефалію в обмін на ставропігії. У тексті це звучало так: «Україна повинна сприяти <...> придбанню, відповідно до законодавства України, представництву Вселенського Патріархату в Україні, а саме Місією "Ставропігія Вселенського Патріархату в Україні", будівель і приміщень, інших об'єктів власності, необхідних для функціонування Місії "Ставропігія Вселенського Патріархату в Україні"» (ст. 3 Договору).

Стало ясно:по-перше, проект ПЦУ – не релігійний, а політичний, по-друге, його створюють в інтересах США, по-третє, Фанар не є самостійним суб'єктом, що приймає рішення, а підконтрольний Держдепу США.

Про які «об'єкти власності» йшлося, розповів тодішній спікер Верховної Ради Андрій Парубій: «Вселенська Патріархія в різний час, за підрахунками істориків, мала до 20 різних ставропігій (монастир, незалежний від місцевої єпархіальної влади і підпорядкований безпосередньо патріарху або Синоду – Ред.) на своїй канонічній території України-Русі. Найвідоміші серед них: Успенська Києво-Печерська лавра, Успенське братство у Львові, Межигірський Преображенський монастир, Київське Богоявленське братство, Манявський монастир. Андріївська церква залишається у власності держави, підкреслюю це, ми відновлюємо історичну справедливість і повертаємо ставропігію Церкві-матері, Вселенській Патріархії в Києві».

Безглуздя договору в тому, що його неможливо виконати в принципі – він суперечить Конституції та законам України. І навіть якщо Порошенко і згоден був наплювати на Конституцію, він просто не встигав це зробити до президентських виборів. А виграти вибори у нього було дуже мало шансів.

Але крім того, патріарх Варфоломій показав договором, що він зовсім не безкорисливий і дає Томос не заради «миру церковного», а заради цілком конкретної матеріальної власності.

Помилка № 9

Наступна тактична помилка патріарха Варфоломія – те, що він допустив фактичне двовладдя в ПЦУ. На так званому «об'єднавчому Соборі» в Києві 15.12.2018 р. прийняли рішення, що ПЦУ матиме ніби двох предстоятелів: зовнішнього – «митрополита» Епіфанія Думенка – і внутрішнього – «почесного патріарха» Філарета Денисенка. Тим самим під ПЦУ заклали міну уповільненої дії, яка не забарилася вибухнути, як тільки Порошенко програв президентські вибори.

Мало не відразу після оголошення результатів виборів пола вилазити назовні ворожнеча двох глав ПЦУ, яка ретельно приховулася. Демарш «почесного патріарха», його демонстративний вихід з ПЦУ і звинувачення патріарха Варфоломія в тому, що замість автокефальної Церкви в Україні той створив підконтрольну собі ПЦУ, зайвий раз довели авантюрність всього проекту ПЦУ і сумнівність його учасників.

Помилка № 10

8 серпня нещодавно обраний Президент Володимир Зеленський зустрівся з патріархом Варфоломієм у Стамбулі, в рамках дводенного візиту українського лідера до Туреччини. За інформацією сайту «Страна.ua», формальним ініціатором зустрічі була українська сторона, однак реальним замовником цього заходу був все той же Держдепартамент США, якому було дуже важливо продемонструвати спадкоємність релігійної політики за нової влади України.

Зустріч пройшла спокійно і безрезультатно. Як сказав після неї Зеленський, «говорили про все»: про Донбас, про Крим, про ситуацію в Україні і т.д. Єдину тему, яку не згадав український Президент, – ПЦУ. Її що, не обговорювали? Або обговорення було таким, що Зеленський вважав за краще про нього не згадувати?

Але помилка патріарха Варфоломія не в цьому. Незрозуміло, навіщо поширили інформацію, що на зустрічі мали підписати спільну заяву патріарха і Президента. І навіть назвали тему цієї заяви – екологія, що само по собі звучить дивно. При тій трагедії, яку спровокував Фанар в Україні, йому більше ні до чого діла немає, крім екології?

 

Однак і тут патріарх Варфоломій примудрився припуститися помилки. Він став наполягати, щоб в текст заяви внесли фактичне підтвердження зобов'язань, які перед Фанаром взяв на себе Порошенко.

«Страна.ua» наводить слова свого джерела в церковних колах: «Греки погодили з Києвом документ суто екологічного характеру, а потім внесли туди ряд важливих доповнень. Серед них – згода Володимира Зеленського забезпечувати спадкоємність політики Петра Порошенка в релігійній сфері, визнання ключової ролі Томосу в процесі розвитку церковної сфери України, визнання Президентом ПЦУ як єдиної канонічної Православної Церкви України».

Природньо, Зеленський це підписувати відмовився і заявив ще раз, що не втручатиметься в церковні справи. Навіщо було патріарху Варфоломію виставляти себе настільки недалекоглядним і невмілим політиком? Навіщо було нав'язувати Зеленському явно неприйнятний для нього документ? Залишили б нічого не значущі фрази про екологію – і було б хоч щось.

Ймовірно, при більш пильному розгляді можна нарахувати і більшу кількість помилок, але і наведеного вище достатньо, щоб зрозуміти: ну ніяк не може «етат Православ'я» виглядати так, як виглядає Константинопольський патріархат у зв'язку з українськими справами. Єдине, чого домігся Фанар за останній рік, – дискредитація себе самого в очах православного світу і не тільки. Що ж, в цьому патріарх Варфоломій виявився дійсно «першим без рівних».