Причетні до української автокефалії вважають себе творцями історії
Якщо нащадки і згадають авторів автокефалії, то не інакше, як саркастично.
Таке відчуття, що люди, причетні до автокефального процесу, всі, що – просять, дають, пишуть, говорять, навколо цього галасують – усі без винятку, вважають себе творцями історії. У всіх закутках Фейсбуку тільки і пишуть, що про історичність моменту, епохальність події і значимість для історії тих, «у кого вийшло».
І кожен, вочевидь, сподівається, що вдячні нащадки, згадуючи всує і не всує автокефалію, помісність і Томос, поряд з глобальними і самозваними патріархами, раз на рік церковними депутатами, журналістами, які марять автокефалією, президентами, які причащаються в уніатів, з-під поли канонічними попами і стамбульськими котами, пом'януть і його серед творців єдинопомісной. Та й як інакше, адже в нас на очах твориться історія!
Ось не знаю, як щодо історії, але, дивлячись на те, що діється, можу припустити, що якщо нащадки і згадають авторів автокефалії, то не інакше, як саркастично. Тобто без патетики і пафосу, дивлячись на сьогоднішню дійсність і її творців зовсім з іншого, можливо, несподіваного ракурсу.