Привітання Зеленського: коли Різдво без Христа
Аналіз різдвяного звернення Зеленського дозволяє зробити однозначний висновок: воно не має нічого спільного з християнським світоглядом.
Різдвяне послання глави держави – це важлива подія, яка повідомляє народу не лише про політичну позицію влади, але й говорить про духовний стан самого суспільства. Коли лідер країни, яка називає себе християнською, звертається до народу напередодні великого свята Різдва Христового, очікується, що його слова будуть пронизані євангельським духом, вкажуть на центральну подію цього дня – явлення у світ Спасителя. Однак текст, виголошений Володимиром Зеленським напередодні новостильного Різдва 2025 року, викликає серйозні питання як з точки зору християнського богослов'я, так і з точки зору того, який світогляд насправді наявний серед вищого керівництва української держави.
Магія замість благодаті
Звернення починається зі слів: «Це унікальний час, який має особливий дух, свою особливу магію для всіх нас». Вже в перших фразах ми стикаємося з нехристиянським розумінням того, що відбувається. Зеленський говорить про «особливу магію» Різдва. Але для християнина слово «магія» має чітку семантику: це спроба людини маніпулювати духовними силами, підкорити собі надприродне, і більше того, увійти в контакт з потойбічним світом через якісь ритуали і заклинання.
Магія – це язичництво, а не християнство.
Вживання слова «магія» в контексті християнського свята видає чисто окультне, язичницьке сприйняття того, хто його вживає. Так, для язичника свято – це дійсно «особливий час», коли межа між світами стає настільки тонкою, що можна звернутися до сил природи або до духів предків. Але християнин знає, що межа між Богом і людиною була подолана не в якусь особливу ніч, яка має ритуальне або магічне значення, а в конкретний історичний момент, коли Син Божий прийняв людську природу і народився у Віфлеємі від Діви Марії.
Сімейна вечеря замість зустрічі з Богом
Далі президент розвиває свою думку: «Цей вечір насправді – про всіх нас. Про все, що робить українців українцями. Це любов до свого дому, своїх коренів і традицій, це щастя, коли збирається вся родина за столом. Коли, нарешті, зустрілися, обнялися, запитали один одного: як ти? Все це завжди було невід'ємними атрибутами нашого Різдва».
Тут ми бачимо класичну підміну понять. Різдво оголошується «українським» святом, де головною цінністю декларується можливість зустрічі і спілкування родичів за сімейним столом. По суті, у Зеленського Різдво перетворюється на свято української ідентичності, культури і традицій.
Розчаруємо Зеленського і тих, хто повірив йому: Різдво – це універсальне свято всього людства. Христос народився не для українців, не для росіян, не для американців – Він народився для всіх людей. «Бо так полюбив Бог світ, що віддав Сина Свого Єдинородного, щоб кожен, хто вірить у Нього, не загинув, але мав життя вічне» (Ін. 3: 16). І коли ми починаємо говорити, що Різдво – це про «нас, українців», ми перетворюємо Благу звістку про спасіння в якийсь чисто національний елемент.
Потім президент перераховує те, що, на його думку, є «невід'ємними атрибутами Різдва»: любов до свого дому, коренів і традицій, щастя, коли збирається вся родина за столом, зустрічі, обійми, питання «як ти?». Все це, безумовно, прекрасні прояви людського спілкування. Але чи є вони «невід'ємними атрибутами Різдва»? З християнської точки зору – категорично ні.
Невід'ємним атрибутом Різдва є зустріч з Богомладенцем. Це поклоніння волхвів, які принесли свої дари. Це пастухи, які залишили стада і прийшли у Віфлеєм поклонитися Христу. Це ангельське славослів'я «Слава в вишніх Богу, і на землі мир, в людях благовоління» (Лк. 2: 14). Це радість від того, що «народився вам сьогодні Спаситель, Який є Христос Господь» (Лк. 2: 11).
Сімейна вечеря, зустрічі рідних, застілля – все це може супроводжувати свято, але не в цьому суть свята. Для безбожника, який не вірить у Христа, Різдво дійсно залишається тільки приводом зібратися за столом. Але для християнина центром свята є Той, Хто народився в цю ніч, а не застілля.
І якщо в різдвяному зверненні глави християнської країни про це не йдеться, якщо Христос підміняється «сімейними цінностями» і «українськими традиціями» і тим, щоб нам усім було «смачно», то це свідчить про повне нерозуміння суті християнства.
Гастрономічний матеріалізм: «коли нам смачно»
Особливої уваги заслуговує неодноразове звернення президента до теми їжі. «І все це ми захищаємо сьогодні: свою землю, свої родини, те бажане відчуття спокою і миру в своєму домі. Коли нам тепло. Коли нам смачно». Потім ця тема виникає знову: «І майже не має значення, які страви на столі, – важливо, які люди за столом». І в кінці: «Я бажаю щасливого Різдва, смачної куті».
Чому президент стільки разів повертається до гастрономічної теми? Чому двічі вживається слово «смачно», чому йдеться про страви на столі, про кутю? З точки зору риторики, таке повторення не випадкове – це вказує на важливість даного аспекту для мовця.
Про що це говорить? Про те, що Зелен
