Смутні часи даються Богом для очищення Церкви, – намісник Лаври
"Церква була, є і буде, тому що Бог не в силі, а в правді", – вважає намісник Києво-Печерської лаври митрополит Павел.
Члени ПЦУ – неканонічні, оскільки їх поставляли неканонічні «архієреї», всі вони звичайні люди, переодягнені в священицький одяг. Про це сказав в інтерв'ю газеті «Сегодня» намісник Свято-Успенської Києво-Печерської лаври митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павел.
Говорячи про новостворену церковну структуру, він зазначив: «Це не нова Церква, це політичне об'єднання. < ... > Якщо була знята анафема з Філарета, значить, визнали, що вона була і, що церква була не канонічна. А оскільки більшість священиків "ПЦУ" – з "УПЦ КП", то як прийняти їх сан, в який їх поставляли неканонічні архієреї?»
Він пояснив: на «священиках» ПЦУ «немає благодаті апостолів, немає спадкоємності. Адже як Церква починалася? Апостоли поклали руки на своїх наступників, яким передали благодать Святого Духа. Далі ці єпископи висвячували інших єпископів. І так дійшла ця благодать до наших днів. В тому числі і до мене, грішного і недостойного. Ось це спадкоємність. Це як електрика. Чи загориться лампочка в будинку, якщо вона не з'єднана ні з чим проводами? Ні».
Владика Павел підкреслив, що керівництво ПЦУ хочуть отримати «вже готову, красиву, відреставровану Лавру. Прикро, що зараз ніхто не згадує, якою Лавра була раніше, коли нам її тільки віддали в 1988 році. Все було в руїнах, братії не було де спати. Спали на матрацах на підлозі в корпусі, де протікав дах і не було опалення. Їжу носили з Покровського монастиря. Не було у що взутися і одягнутися, храму цілого для молитви не було. І перша служба була на площі Дальніх печер».
Він розповів, що перші намісники і ченці своєю працею відновлювали святиню: «Скільки праці вкладено братією! За 30 років ми реконструювали всі храми, корпуси, де братія живе, налагодили швейне виробництво, трапезні для братії і людей. Благоукрасили не тільки храми. У нас тільки 8 тисяч кущів троянд, безліч різноманітних квітів на всі пори року».
«Ми живемо Лаврою і вкладаємо в неї частину душі. Ми зберігаємо святиню не для когось, а для українського народу, для себе. А нас намагаються звинуватити, залякати і погрозами забрати те, що з таким трудом і величезними зусиллями відновлювалося братією. Що б хто не робив – ми звідси не підемо!» – сказав намісник.
За його словами, сьогодні монастир виживає завдяки меценатам. «Зараз стало набагато менше коштів, але, слава Богу, люди все одно допомагають, – продовжив архієрей. – Після того як в збанкрутілому банку пропали всі гроші Лаври, у нас виникли елементарні проблеми з оплатою комунальних послуг. А сума щомісяця приходить чимала. Зупинилася реконструкція колишньої інфекційної лікарні, в якій ми хотіли зробити лікарню для братії і храм, з цих же причин».
«Благо, є господарство в селі Вороньків, завдяки якому ми годуємо братію і допомагаємо дитбудинкам і лікарням. Лавра багатьом допомагає. І ті, хто думає, що від господарства ми маємо прибуток, глибоко помиляються. Воно допомагає нам вижити в ці важкі часи, не більше», – додав ієрарх.
«Нас несправедливо хочуть звинуватити в чомусь, забуваючи, скільки всього лаврською братією, меценатами, віруючими зроблено. У Трапезному храмі не було жодної великої ікони. Все було трухляве. А в Теплому лежали мощі і з ними поруч – щур. А печери! Все було спрямовано на те, щоб вони руйнувалися. Я замінив десятки кілометрів труб дренажної системи, зробив водовідводи, щоб не затопило печери і не було зсувів. Ми все це приводили в порядок, відновлювали, привозили звідусіль ікони», – нагадав архієрей.
«А зараз всі почали перейматися, як і що ми зберігаємо, – продовжив він. – Та ми це з руїн підняли, все відреставрували. Ніхто не згадує, що нинішній храм "Всіх скорботних Радість" був колись інфекційною клінікою. Страшна справа – в центрі міста таке».
«Слава Богу, що ще в радянські часи комусь спало на думку заховати старі хрести храму під тоннами сміття. Коли нам повернули цю будівлю, ми вивозили 100-річне сміття з підвалів і знайшли два хрести, які реставрували. І сьогодні вони на своїх місцях. Аннозачатіївський храм – це був театр. На місці храму "Живоносне Джерело" була величезна руїна", – підсумував він.
Як повідомляла СПЖ, раніше митрополит Чорнобильський і Вишгородський Павел заявив: Києво-Печерська лавра пережила монголо-татар, а значить переживе і нинішні важкі часи.
