Чому Зеленський лобіює пропагандистів «руського мира»
Шептицький стверджує, що українці та росіяни – «один народ», називає російських солдатів «визволителями», «братами», а Україну – частиною Росії.
Уявіть собі картину: Зеленський клопочеться про канонізацію умовного православного митрополита, який пропагував «руський мир», співав оди Гітлеру і плазував перед Сталіним, радіючи окупації України. Скажете – неможливо? І даремно. Тому що Зеленський саме так і робить. Єдине «але» – він просить не за православного митрополита, а за католицького. Точніше – уніатського, що, в принципі, одне й те саме.
Під час останньої зустрічі з папою римським Зеленський «розповів про повагу в українському суспільстві до постаті Андрея Шептицького» і заявив наступне: «Сподіваємося, що вклад і заслуги митрополита Шептицького отримають належне визнання». Оскільки зараз йдуть посилені розмови про беатифікацію уніатського ієрарха, натяк Зеленського цілком прозорий.
А тепер – трохи історії.
У 1914 році, коли російська армія взяла Львів, Шептицький пише імператору Миколаю II з приводу «успіхів російської армії і возз'єднання Галичини з Росією, за що тримільйонне населення Галичини з радістю вітає російських солдатів, як своїх братів»: «Митрополит Галицький і Львівський, від багатьох років бажаючий і готовий щоденно жертвувати своє життя за благо і спасіння Святої Русі і Вашої Імператорської Величності, повергає до ніг Вашої Імператорської Величності сердечніші побажання і радісний привіт з нагоди завершення об'єднання решти частин Руської Землі».
Коли в 1941 році Україну окупували нацисти, Шептицький писав уже Гітлерові: «Передаю Вашій Екселенції мої сердечні вітання з приводу оволодіння столицею України, золотоверхим містом на Дніпрі – Києвом!.. Бачимо в Вас непереможного полководця незрівнянної і славної Німецької армії. УГКЦ знає про істинне значення могутнього руху Німецького народу під Вашим керівництвом… Я буду молити Бога про благословення перемоги, яка стане гарантією тривалого миру для Вашої Екселенції, Німецької Армії і Німецького Народу».
До речі, писав це Шептицький, вже коли німці «зарубали» «Акт проголошення Української держави» і стало зрозуміло, що ніякої вільної України при нацистах не буде.
Коли ж у 1944 році Львів звільнили (зараз уніати кажуть, що окупували) радянські війська, Шептицький плазував вже перед Сталіним: «За здійснення заповітних бажань і прагнень українців, які віками вважали себе одним народом і хотіли бути з'єднаними в одній державі, приносить Вам український народ щиру подяку… Ця любов говорить нам в першу чергу принести Вам побажання всякого блага і віддати належну честь за словами Христа – "кесареве кесарю"».
З сучасної точки зору, Шептицький тричі вітає окупантів українських земель: росіян, німців і більшовиків. Він стверджує, що українці і росіяни – «один народ», називає російських солдатів «визволителями», «братами», а Україну – частиною Росії. І ми його за це не засуджуємо, хоча сьогодні такі фрази звучать дико. Не засуджуємо ми й уніатів за поклоніння своєму вождю. Якщо вони вважають, що потрійне зрадництво України не суперечить церковній канонізації ієрарха – вони мають на це право.
Але тоді потрібно бути послідовними і не звинувачувати православних з УПЦ, які не зробили і тисячної частки того, що дозволяв собі Шептицький. Це навіть не подвійні, а «десятерні» стандарти.
Ну і, звичайно, особливі питання до Зеленського, який посилено бореться з УПЦ: «Пане президенте, а лобіювання людини, яка пропагувала "руський мир", звеличувала нацистів і комуністів – це і є та сама боротьба за "духовну незалежність" українців»?
