Чи може «глава церкви» брехати?
Питання в заголовку начебто очевидне – людина, яка надягла рясу, брехати не може за визначенням.
А тим більше – брехати, щоби спеціально комусь нашкодити. Але життя показує, що все це наївні помилки.
Перед Новим роком глава УГКЦ С. Шевчук в інтерв'ю «РБК-Україна» зробив кілька заяв, які ми зараз коротко розберемо.
1. Громади УПЦ за кордоном створюються проросійськими олігархами за російські гроші.
Як ми знаємо, представники Руської Церкви, яка має свої структури в Європі, дуже незадоволені створенням громад УПЦ, звинувачуючи їх у «розкольницькій діяльності». Тому вкрай неправдоподібно, щоб РФ витрачала гроші на те, щоб організувати в Європі під сотню парафій УПЦ, що діють паралельно парафіям РПЦ.
2. Священники УПЦ на своїх парафіях у Європі ведуть пропаганду «руського миру», принагідно «створюючи протестний потенціал, який потім буде протестувати проти політики своєї держави».
По-перше, майже всі, хто виїхав з України – це біженці, які тікали від війни, від цього «руського миру». За всього бажання неможливо уявити, що ці люди вислуховуватимуть пропаганду руського миру.
По-друге – звинувачення у диверсійній діяльності проти своєї держави – надто важкі, щоб розкидатися ними просто так. Вважаємо, що Шевчук повинен або надати докази, або вибачитися.
3. Шевчук за фактом закликав владу України дискримінувати громади УПЦ за кордоном: «Це виклик для української дипломатії, яка бачить небезпеку маніпуляції почуттями чи потребами наших громадян, які опиняються у мережі російських впливів у європейських країнах».
Тут навіть важко щось коментувати. Пану Шевчуку недостатньо переслідування вірян УПЦ в Україні? Тепер потрібно закривати парафії та за її межами?
4. УПЦ створює за кордоном паралельні уніатам громади, щоб переманити туди російськомовних парафіян.
Це, як то кажуть, «ні в які ворота».
По-перше, православні громади апріорі не можуть бути «паралельними» громадам католиків (уніати – це ті ж самі католики у православних шатах). Ми розуміємо, що вони почуваються за кордоном господарями життя і за умовчанням вважають усіх українців своїми. Але між словами українець і уніат не можна ставити знак рівності, хоч би як цього хотілося Шевчуку та його підлеглим. Православні віряни хочуть бути у своїй православній Церкві, а не йти до уніатів, мусульман, іудеїв чи буддистів.
По-друге, УГКЦ, незважаючи на всю агресивну експансію останніх років – це, за фактом, все ще є конфесією Галичини. Російськомовні греко-католики – це дуже рідкісне явище. Тому, Шевчук, мабуть, говорить про російськомовних православних, яких заманили до уніатських парафій Європи обманом.
5. Слова, що УПЦ – це московська церква в Україні.
Звичайно, такої структури просто не існує. Шевчук називає так УПЦ з однією метою – викликати до неї за умов війни ненависть влади та суспільства.
Таким чином, можна підсумувати:
• те, що громади УПЦ за кордоном створюються за російські гроші – брехня,
• те, що громади УПЦ – це «мережа російського впливу» – брехня,
• те, що там ведуть пропаганду руського миру – брехня
• те, що там готують протести проти української влади – брехня,
• те, що це «паралельні» уніатам громади – брехня,
• те, що УПЦ – московська церква в Україні – брехня.
І все це буквально за пару хвилин інтерв'ю. Чи не дуже багато, як для «глави церкви»?
