Притча: про знання й смирення
Для того, щоб рухатися вперед, іноді потрібно, залишивши гординю, зізнаватися собі в своїх слабкостях.
Якось до старця прийшов його послушник і запитав:
– Отче, поясни мені, чому я, маючи такі ж очі як і в тебе, часто не помічаю того, що бачиш ти.
Старець вийшов із кімнати і через якийсь час повернувся, тримаючи в руках денний рукопис незнайомою для послушника мовою. Розгорнувши його, він сказав:
– Що ти бачиш?
Послушник, не бажаючи видавати своє незнання, відповів:
– Я бачу багатовікову мудрість у цьому рукописі. Тоді старець сказав:
– Насправді перед тобою – записка грецького купця, – а знаю і бачу це тому, що одного разу, не побоявшись зізнатися собі в тому, що я толком нічого не знаю, вивчив цю мову.
0
0
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку, щоб повідомити про це редакцію.
Читайте також
Типікон: Устав, який майже ніхто не читав, але всі виконують
25 Липня 15:32
Розповіді про давню Церкву: пресвітери
18 Липня 15:22
«Пікасо́»: два способи стати богом
11 Липня 17:05
Якщо єпископ – атеїст
10 Липня 19:00
Відмінність євхаристійної Церкви від клерикальної
09 Червня 11:13
Розповіді про стародавню Церкву: єпископи і диякони
02 Червня 11:26