Притча: про знання й смирення
Для того, щоб рухатися вперед, іноді потрібно, залишивши гординю, зізнаватися собі в своїх слабкостях.
Якось до старця прийшов його послушник і запитав:
– Отче, поясни мені, чому я, маючи такі ж очі як і в тебе, часто не помічаю того, що бачиш ти.
Старець вийшов із кімнати і через якийсь час повернувся, тримаючи в руках денний рукопис незнайомою для послушника мовою. Розгорнувши його, він сказав:
– Що ти бачиш?
Послушник, не бажаючи видавати своє незнання, відповів:
– Я бачу багатовікову мудрість у цьому рукописі. Тоді старець сказав:
– Насправді перед тобою – записка грецького купця, – а знаю і бачу це тому, що одного разу, не побоявшись зізнатися собі в тому, що я толком нічого не знаю, вивчив цю мову.
0
0
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку, щоб повідомити про це редакцію.
Читайте також
«Світло Тихе»: чому це головний гімн вечірні?
15 Листопада 13:17
Богослов'я доброти: чому святі співчувають навіть демонам?
13 Листопада 16:06
Від прикордонника до християнина: що таке «слід» гріха?
11 Листопада 10:00
Що означає «взяти свій хрест»?
07 Листопада 17:00
«Дивні діла Твої, Господи»: розбір 103 псалма на вечірні
07 Листопада 14:52
Отець Павло Троїцький – історія великої святості чи великого обману?
06 Листопада 12:00