Святі Варфоломій та Рафаїла Чигиринські
Цей матеріал присвячений житіям двох святих, пов'язаних спільною долею, історією та маленьким містечком на Черкащині.
20 лютого святкується день перенесення мощей блаженного Варфоломія Чигиринського. Цей матеріал я присвячу розповіді про долю двох святих, пов'язаних спільною долею та історією. Це блаженний Варфоломій Чигиринський (1870–1931) та преподобномучениця Рафаїла Чигиринська (1877–1926).
Блаженний Варфоломій був юродивим, відомим усьому Чигирину (містечко неподалік Черкас). Узяти на себе подвиг юродства неможливо за своїм власним бажанням. Для цього має бути якийсь заклик Божий, Його благословення.
Неправильно пишуть у житіях святих про те, що юродиві прикидалися безумцями. Юродиві – не артисти, щоб грати якусь роль. Але вони й не були божевільними. Їм Бог дав можливість жити так, щоб не користуватися своїм розумом. Звичайна людина живе завжди за розумом. З його допомогою вона вирішує всі свої життєві питання, ним керується щохвилини свого життя. Юродивий водиться духом (Гал 5:25), що живе в його серці. Тому його поведінка, з одного боку, – це демонстрація байдужості до умовностей, нав'язаних нам людською цивілізацією, починаючи від життєвих цінностей і закінчуючи правилами поведінки, одягом тощо. А з іншого боку, керовані духовною інтуїцією, вони розкривають перед нами світ, прихований від сторонніх очей.
До сімнадцяти років Варфоломій ріс звичайним хлопчиком. Якось на Великдень він грався з іншими хлопцями і ненавмисно відірвав підошву чобіт. Варфоломій поспішив додому, щоб полагодити взуття і швидше повернутися до ігор. Засмучений тим, що сталося, юнак вдарив рукою по відірваній підошві. Далі сталося щось незрозуміле. Прямо в будинку блиснула блискавка, з'явився вогонь із димом і пролунав потужний гуркіт грому. Поруч стояли його батьки, які були всьому цьому свідками.
Тієї ж миті щось відкрилося самому Варфоломію. Але що саме – він ніколи нікому не розповідав. Можна сказати, що він ніби отримав нове народження.
Юнак добровільно відмовився від дому, носив тільки ветхий одяг, у спеку і хуртовину ходив завжди босий і без шапки. Поводився він дуже дивно. Обвішувався мішками, набитими камінням, обмотувався якимось барахлом. На розмови здебільшого не йшов, мовчав, висловлювався уривчасто і невиразно. А іноді, навпаки, говорив чітко, ясно і спокійно. Часто бачили, як він сидів на землі і щось про себе бурмотів.
Звичайно, таку людину всі жителі сприймали як звичайного божевільного. Та й сам він всіляко уникав того, щоб до нього ставилися як до нормального. Діти його дражнили і кидалися камінням, собаки накидалися й роздратовано переслідували, а Варфоломій усьому цьому, здавалося, був радий.
Троїцький монастир міста Чигирин. Фото: ck.ridna.ua
Але минув час, і спочатку ченці Свято-Троїцької обителі, які опікувалися странником, а потім і містяни почали розуміти, що не такий вже цей Вафроломій і безумний. Не раз помічали за ним дар пророцтва і передбачення подій. Простий народ, який приходив до обителі, відчував, що ця блаженна людина – незвичайна. До нього дедалі більше й частіше стали звертатися за порадою або просто просили молитов.
Реакція Варфоломія на людей була дуже різною і часто непередбачуваною. Він всіляко уникав слави, а ті слова, які він говорив тим, хто ставив запитання, були подібні до гласу Божого. Здавалося, він знав волю Божу щодо кожної людини. Помітила це й настоятелька монастиря, яка стала брати його з собою в різні поїздки і тримала біля себе, коли приймала високих гостей. Історія зберегла безліч передбачень Варфоломія і розповідей про його молитовну допомогу.
Після того як більшовики прийшли до влади, обитель закрили. Блаженний Варфоломій став поневірятися довколишніми селами, ведучи, як і раніше, молитовне і подвижницьке життя. Нова влада його всіляко переслідувала, влаштовувала арешти, а незадовго до смерті старця відправила його до психіатричної лікарні, звідки він повернувся весь побитий і слабкий тілесно. Після цього була ще серія арештів і катувань, які й наблизили земну кончину блаженного.
Передбачаючи свою швидку смерть, старець попереджав про те, що гряде великий голод і війна. Господь лагідно і смиренно взяв до себе його багатостраждальну душу 17 жовтня 1931 року.
У серпні 1926 року Варфоломій схвильовано постукав у невеликий будиночок на вул. Дворянській м. Чигирина. Там тулилася група черниць закритого Свято-Троїцького монастиря на чолі з ігуменею Рафаїлою (Терадською). Душа цієї святої матінки ще з дитинства тягнулася до усамітнення і молитви. Народившись 1877 року в благочестивій сім'ї, вона підлітком взяла благословення в батьків на чернецтво і вступила до Троїцької обителі послушницею. Так з юних років вона росла, як прекрасна квітка у райському саду при монастирі. Вона й сама дуже любила квіти та доглядала за ними. Ігуменею їй довелося стати у найважчий і найстрашніший для обителі час.
Коли настоятелька визирнула у вікно, то почула схвильований крик юродивого Варфоломія: «Матінко Рафаїло, тікай! Через півгодини – тобі смерть!»
На що ігуменя твердо відповіла: «На все воля Божа. Я сестер не залишу». Через деякий час у будинок увірвалася група активістів місцевої антирелігійної організації «Безбожник» на чолі з її керівником. Шестеро п'яних мужиків нахабно схопили настоятельку, вивели її на вулицю, прив'язали до дерева, обклали сіном, а потім підпалили, вимагаючи, щоб вона зняла з грудей хрест і віддала їм заховане нею раніше церковне начиння. Черниці, бачачи те, що відбувається, стали на колінах молитися перед іконою Божої Матері «Неопалима купина». Несподівано вибухнув сильний грім, блиснула блискавка і почався сильний дощ. Вогняне полум'я, ледь встигнувши розгорітися, згасло.
Тоді озлоблені мучителі поклали матінку на віз і, зв'язавши її, повезли до старої бойні, де 49-річній ігумені влаштували звірячий самосуд. Спочатку ґвалтівники поглумилися над Христовою нареченою, а потім у сатанинській злобі несамовито над нею знущалися. Вони жорстоко били її прикладом по голові, обірвали їй волосся, вибили шість верхніх зубів, вирвали нижню щелепу. Безбожники перебили матінці ребра, верхню ліву гомілку і розчавили в однакових місцях нижні гомілки обох ніг (імовірно, переїхали їх возом).
Сповідниця хрестилася, і богоненависники переламали їй праву руку. А наостанок по-звірячому покололи страждальницю багнетами і закопали в землю ще живою. Злодіяння не залишилося непоміченим. Свідком жахливої загибелі ігумені стала послушниця монастиря. Після того, як нелюди залишили бойню, вона таємно пробралася туди й відкопала понівечене та закривавлене тіло мучениці. Матушка ще недовго дихала і потім на руках у сестри відійшла до Господа.
Черниці поховали ігуменю Рафаїлу на міському Казанському кладовищі.
Єдине прижиттєве фото блаженного Варфоломія Чигиринського. Фото: getmanat.org
Старець Варфоломій був похований на кладовищі в селі, де доживав свої останні роки. У 2012 році були набуті його мощі і покладені у відновлену Троїцьку обитель м. Чигирина. Чудеса від його святих мощей стали відбуватися одразу ж після їхнього набуття. Але ще задовго до цього люди приходили на його могилку й отримували зцілення від своїх недуг. Хтось зцілився від оперізувального лишаю, хтось від сильних головних болів. А був випадок, коли водій буквально за секунду до зіткнення з вантажівкою покликав на допомогу блаженного Варфоломія і дивом був врятований від неминучої загибелі.
Свідок говорив про те, що на власні очі бачив перед собою блаженного Варфоломія, таким, яким він зображений на єдиній уцілілій фотографії.
Від могилки мучениці Рафаїли люди також стали отримувати благодатну допомогу. Нез'ясовним чином угодниця Христова кликала до місця свого спочинку хворих, нужденних і стражденних не тільки з Черкаського краю, а й з віддалених місць. Вона всіх втішала і зцілювала даною їй від Господа благодаттю. Потім знайдена рака з останками мучениці стала благоухати. Особливо сильні ці пахощі у серпні, коли мучениця зазнала тортур від своїх катів.
Були випадки, коли матінка Рафаїла являлась і зримим образом. Якась невідома черниця підходила до паломників обителі у якихось особливо важливих для них випадках, напоумляла, а потім раптово зникала. Свідоцтв, пов'язаних із чудесною допомогою мучениці Рафаїли, зібрано в обителі безліч.
Іконописний лик матінки також був написаний чудесним чином. Прижиттєвого портрета ігумені Рафаїли не знайшлося. Інокиня Аліпія (Данилова) написала живий і виразний образ преподобномучениці, не знаючи справжнього. Але під час роботи майстриня відчувала, як якась невидима сила керувала її рукою і думкою. А споконвічний ворог людського роду влаштовував надвеликі спокуси.
Так юродивий Варфоломій і преподобномучениця Рафаїла знову зустрілися один з одним своїми мощами у Свято-Троїцькому Чигиринському монастирі, а душами вони моляться за нас біля престолу Живоначальної Трійці.
Моліть Бога за нас, святі Варфоломій і Рафаїла Чигиринські, та й ми спасемося вашими святими молитвами.
