Притча: про довіру святим
Цю історію зі свого життя розповідав митрополит Антоній Сурожський. Вона цілком може послужити нам повчальною притчею.
Коли я жив з бабусею і мамою, у нас в квартирі завелися миші. Вони полками бігали, і ми не знали, як від них звільнитися. Мишоловки ми не хотіли ставити, тому що нам було шкода мишей.
Я згадав, що у требнику є напучування одного зі святих диким звірам. Там починається зі левів, тигрів і закінчується клопами. І я вирішив спробувати. Сів на ліжко перед каміном, надів епітрахіль, взяв книгу і сказав цьому святому:
– Я анітрохи не вірю, що з цього щось вийде, але раз ти це написав, ти, значить, вірив. Я твої слова скажу, може, миша повірить, а ти молися про те, щоб це вийшло.
Я сів. Вийшла миша. Я її перехрестив:
– Сиди і слухай! – і прочитав молитву.
Коли я скінчив, перехрестив її знову:
– Тепер іди і скажи іншим.
І після цього жодної миші у нас не було!