Різна доля сніжинок
Була зима і йшов сніг. Вітру не було, і великі пухнасті сніжинки неспішно кружляли у вигадливому танці, повільно наближаючись до землі.
Дві з них, що летіли поруч, розпочали розмову.
– Як добре летіти, насолоджуватися польотом! – радісно сказала одна.
– Ми не летимо, ми просто падаємо, – сумно відповідала друга.
– Скоро ми зустрінемося з землею і перетворимося на біле пухнасте покривало!
– Ні, ми летимо назустріч загибелі, а на землі нас просто розтопчуть.
– Ми станемо струмками і попрямуємо до моря. Ми будемо жити вічно! – сказала перша.
– Ні, ми розтанемо і назавжди зникнемо, – заперечувала їй друга.
Нарешті їм набридло сперечатись. Вони розтиснули руки, і кожна полетіла назустріч своїй долі, яку обрала сама.
0
0
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку, щоб повідомити про це редакцію.
Читайте також
Типікон як камертон церковного життя: устав про піст
30 Липня 19:10
Типікон: Устав, який майже ніхто не читав, але всі виконують
25 Липня 15:32
Розповіді про давню Церкву: пресвітери
18 Липня 15:22
«Пікасо́»: два способи стати богом
11 Липня 17:05
Якщо єпископ – атеїст
10 Липня 19:00
Відмінність євхаристійної Церкви від клерикальної
09 Червня 11:13