Щасливий бідняк
Було в одного багатія все, чого бажають люди. І мільйони грошей, і пишно убраний палац, і красуня дружина, і сотні слуг, і розкішні обіди, і всілякі закуски, і вина, і повна стайня дорогих коней. І все це так надокучило йому, що він цілісінький день сидів у своїх багатих хоромах, зітхав та скаржився на нудьгу.
Лише йому й було заняття та радість – їжа. Прокидався він – чекав на сніданок, від сніданку чекав на обід, від обіду – на вечерю. Але й цю втіху він скоро втратив. Їв він так багато і так солодко, що зіпсувався у нього шлунок і позиву на їжу не стало. Покликав він докторів. Лікарі дали ліки і наказали ходити щодня по дві години на природі.
І от ходить він якось свої призначені дві години і все думає про своє горе, що немає бажання до їжі. І підійшов до нього жебрак.
– Подай, – каже, – Христа ради, бідній людині.
Багач все про своє горе думає, що йому їсти не хочеться, і не слухає жебрака.
– Пожалій, пане, увесь день не їв.
Почув багач про їжу, зупинився.
– Що ж, їсти хочеться?
– Як не хотіти, пане, страшенно хочеться!
«Ото щаслива людина», – подумав багач і позаздрив біднякові.
Читайте матеріали СПЖ тепер і в Telegram.
