Папірус розміром з візитку: як Гарвард придбав підробку з гаража
18 вересня 2012 року Гарвард оголосив про крах традиційного християнства. Через чотири роки з’ясувалося, що цю сенсаційну новину написав продавець автозапчастин із Північного Порту.
У чотириповерховій будівлі Августинського патрістичного інституту, що розташована через площу від собору Святого Петра, професорка Гарвардської школи богослов’я Карен Кінг підходить до кафедри. На стіні за її спиною стоїть дерев’яне розп’яття. У програмі конференції її доповідь зазначена абстрактно – «Новий коптський євангельський фрагмент». Через сорок вісім годин про нього писатиме перша шпальта New York Times.
Те, що Кінг показала аудиторії, було уривком пожовклого папірусу розміром з візитку – приблизно чотири на вісім сантиметрів. На звороті коптською мовою була написана фраза, якої не існувало ніде в християнській писемності: «Ісус сказав їм: Моя дружина…» і уривок другого рядка – «вона зможе бути Моєю ученицею». Кінг назвала фрагмент «Євангелієм від дружини Ісуса». Походження папірусу було завуальоване анонімністю власника. Кращі папірологи – Роджер Багналл із Нью-Йоркського університету, Анна-Марія Луйендейк із Принстона – не знайшли ознак підробки. Шиша-Халеві з Єврейського університету підтвердив автентичність мови.
Тріумф і його розклад
Сама фраза зі стародавнього сувою спрацювала ідеально. Якщо у Розп’ятого була дружина, руйнувався весь стародавній целібат духовенства. «Ця знахідка ставить під сумнів усі католицькі претензії на целібатне священство, засновані на безшлюбності Ісуса», – пояснювала журналісту Smithsonian Кінг. Феміністичне богослов'я, яким вона займалася тридцять років, отримувало в руки важливий артефакт, а світський світ – підтвердження того, що він давно підозрював: за попівськими догмами ховалося звичайне сімейне життя звичайного вчителя, яке зла Церква приховала.
Зручний Ісус був нарешті знайдений – з дружиною, з ученицями, без хреста, без воскресіння. З усім цим можна було жити далі, нічого не змінюючи у власній душі.
Помилка з PDF-файлу
Стружку з цієї сенсації першими почали знімати філологи. Професор Даремського університету Френсіс Уотсон вже через кілька днів оголосив: текст «Євангелія від дружини» – не самостійний твір, а клаптикова ковдра з «Євангелія від Фоми» та коптського гностичного тексту. Кожне слово фрагмента можна знайти у Фоми. Це можна було б списати на збіг, якби не одна деталь.
У 2002 році американець Майкл Грондін виклав в інтернет PDF-файл з коптсько-англійською версією Євангелія від Фоми. У цьому файлі верстальник припустився помилки в коптському дієслові – використав форму, якої немає в жодному стародавньому рукописі. Фальсифікатор скопіював її.
Цього виявилося достатньо, щоб подальше стало питанням часу. У 2014 році дослідник Крістіан Аскеланд вивчив другий папірусний фрагмент, який той самий анонімний власник передав Кінгу – нібито стародавній коптський фрагмент Євангелія від Іоанна. Усі сімнадцять рядкових переносів на ньому збігалися з рядками сучасного друкованого видання папірусу Кау 1924 року. Зроблено це було на лікополітанському діалекті коптської мови, який вимер приблизно за 1500 років до того, як хтось здогадався писати на ньому нібито стародавній рукопис. Чорнило і почерк двох фрагментів збігалися. Якщо фальшивка одна, фальшиві обидва.
Гараж у Північному Порті
До червня 2016 року до справи долучився журналіст Аріель Сабар. Він зробив те, чого не зробила Кінг: перевірив походження папірусу. Анонімним власником виявився Волтер Фріц, який мешкав в містечку Північний Порт у Флориді. Фріц у вісімдесятих вивчав єгиптологію у Вільному університеті Берліна, кинув магістратуру, займався коптською мовою, опублікував у 1991 році статтю про Амарнські таблички. Після переїзду до Америки торгував автозапчастинами.
Дружина Фріца в одному з блогів писала, що «чує голоси ангелів з сімнадцяти років». На цьому тлі Фріц купував в антикварних магазинах шматочки чистого стародавнього папірусу – задешево, – і наносив на них саморобне чорнило: сажу з олією. Сабар виявив, що доменне ім’я gospelofjesuswife Фріц зареєстрував за кілька тижнів до римської презентації Кінг – коли назву фрагмента знали лише вона й він.
Коли Сабар пред’явив Фріцу зібране досьє, той визнав, що є власником папірусу. Але наполягав, що не підробляв його.
16 червня 2016 року, наступного дня після виходу статті в The Atlantic, Карен Кінг зателефонувала Сабару. «Це схиляє чашу на користь підробки», — сказала вона. Усі документи про походження папірусу, які Фріц передав їй, виявилися сфабрикованими. І лист Петера Мунро 1982 року, і історія з купівлею у Ганса-Ульріха Лаукампа – все брехня. «Я виявляю, що навіть не злюся на нього, – додала вона. – Мені скоріше стало легше. Істина завжди мене заспокоює».
Що оголив папірус
Відповідь на питання, чому Гарвард повірив, дає спостереження Сабара. У двох уривчастих рядках коптської мови з фальшивки лежить відповідь на питання, яким Кінг займалася тридцять років: що якби у Ісуса були учениці серед жінок, місце жінки в ранньому християнстві було зовсім не таким, як нам потім сказали. Фріц не вгадував — він знав, що показувати. Він бачив Кінг по телевізору. Він підсунув їй саме ту фразу, яка робила її наукову програму невразливою.
Гарвардська школа богослов’я хотіла, щоб знайдений фрагмент був справжнім. New York Times теж хотіла, щоб він був справжнім. Світський світ хотів позбутися ідеї Розп'ятого Бога настільки сильно, що був готовий повірити будь-якій підробці.
Єпископ Роберт Беррон, реагуючи на скандал, сказав коротко: проблема не в науці, проблема в бажанні. Ісус одружений, з іпотекою та побутовими проблемами, безпечний – таким можна захоплюватися, такого можна цитувати на тренінгах особистісного зростання. Розп’ятий і Воскреслий вимагає іншого. Він вимагає змінити життя, а це страшніше за будь-яку коптську єресь.
Папірус Фріца став своєрідним дзеркалом. У ньому відбилося бажання багатьох мати Бога зручніше – щоб Він сидів поруч на дивані, а не кликав на Голгофу. Коли таке бажання ставлять у центр дослідження, на виході завжди виходить одне й те саме. Шматок чистого папірусу задешево, сажа з олією, друкарська помилка з безкоштовного PDF, домен, зареєстрований заздалегідь. І гараж у Флориді, де недоучений єгиптолог малює сучасні гасла на стародавній основі.
