«Останні слова не мають бути лайливими»: ставлення українців до лихослів'я
Союз православних журналістів провів опитування на вулицях українських міст, щоб з'ясувати ставлення людей до лайки, яка стала помітною частиною публічного простору.
Використання ненормативної лексики в Україні набуло значних масштабів. Мат звучить з уст політиків і дипломатів, депутатів і чиновників. Він використовується в рекламі, на телебаченні, друкується в газетах і широко представлений у соціальних мережах.
Особливо часто нецензурна лексика зустрічається у відеороликах про ракетні удари та у військових звітах. Більше того, матерне послання агресору часом стає символом патріотизму, його можна побачити на поштових марках і футболках.
Але як до такої «легітимації» нецензурної лексики ставляться звичайні українці? Союз православних журналістів вирішив з'ясувати це, задавши жителям міст три питання:
- Чи лаєтеся ви матом? Якщо так, у яких ситуаціях?
- Чи вважаєте, що мат під час війни є припустимим? У яких ситуаціях?
- Коли ви потрапляєте в стресову ситуацію (вдарили молотком по пальцю, спіткнулися, побачили приліт ракети), що говорите? І як би поставилися до своїх слів, якби це був останній момент життя?
Що показало опитування СПЖ
Результати опитування виявили цікаву картину.
Незважаючи на повсюдну присутність нецензурної лексики в публічному просторі, більшість опитаних продемонстрували прихильність до традиційних цінностей і дбайливе ставлення до слова.
Люди не перейшли на мат як основний спосіб спілкування.
Багато хто зізнався, що іноді використовує «міцні» вирази в екстремальних ситуаціях, проте чітко розуміє межі допустимого. Особливо показовими виявилися відповіді на заключне питання про «останні слова». Люди серйозно замислювалися над цим і часто змінювали своє ставлення до лайки, усвідомлюючи, що ці слова можуть стати фінальними в їхньому житті.
«У чому застану, у тому і судитиму»
Третє питання виявилося найбільш значущим з духовної точки зору. Багато хто вперше задумався: що, якщо слова, які вириваються в критичний момент, дійсно стануть останніми? Війна наочно демонструє, наскільки реальною є раптова смерть від ракети, снаряда або теракту.
Згадуються слова Господа: «У чому Я знайду вас, у тому і судитиму». З якими словами людина зустріне свою смерть, з такими вона і постане перед Богом.
Сумно, але записи «чорних ящиків» падаючих літаків найчастіше містять саме матерну лайку.
Чому саме ці слова вириваються з уст людей за секунди до смерті? Тому що вони засвоїли їх за все життя, зробивши їх частиною себе. Святий апостол Павло попереджає: «Ніяке гниле слово нехай не виходить з уст ваших, а тільки добре для настанови у вірі, щоб воно приносило благодать слухачам» (Еф. 4: 29). Справа не в самих звуках, а в намірі та емоціях, які ми в них вкладаємо.
Мат як шлях до примітивізму
Легітимація нецензурної лайки – це не просто зниження культурного рівня. Це небезпечна тенденція, що веде до інтелектуального зубожіння суспільства. Коли людина звикає виражати всі емоції та оцінки двома-трьома «міцними словами», її словниковий запас катастрофічно скорочується.
Джордж Оруелл в антиутопії «1984» розповідає про впровадження так званої новомови – мови з мінімальним набором слів. Мета проста: людина, у якої немає літературних слів для вираження складних думок, не може ці думки формулювати. Так вона стає легко керованою.
«Невже вам не зрозуміло, що завдання новомови – звузити горизонти думки? Зрештою ми зробимо мислепреступление просто неможливим – для нього не залишиться слів», – попереджає Оруелл.
Людина, яка звикла виражати своє ставлення до навколишнього світу лише матерними словами, непомітно для себе втрачає здатність до складного мислення. Вона починає механічно повторювати нав'язані гасла та наративи, стає абсолютно керованою.
Що говорить Церква?
Церква категорично проти лайки, і ось чому.
По-перше, матерні слова міцно асоціюються з гнівом, злобою, образою – у найвищій мірі. У Нагірній проповіді Христос попередив: хто скаже брату «безумний» (у гніві, з бажанням принизити), підлягає геєні вогненній (Мф. 5: 22). Мат вимовляється саме в такому контексті – для вираження люті та приниження.
По-друге, мат оскверняє найсакральніше: шлюбні стосунки, народження дітей, тілесну гідність людини. Церква освячує подружнє спілкування особливим Таїнством, а лайка перетворює його на об'єкт насмішок і знущань.
По-третє, саме слово «мат» походить від «мати» – найціннішого для кожної людини. Лайка спрямована проти материнства як такого. А якщо згадати, що Христос на Хресті назвав Богородицю Матір'ю всіх віруючих, мат стає ще більш кощунственним.
Святі отці також одностайні в осудженні лайки, називаючи лайливу мову «гнилим насінням» (св. прав. Іоанн Кронштадтський) і «матір'ю всіх пристрастей» (прп. Іоанн Лествичник).
Надія на здоровий глузд
Результати опитування СПЖ дають надію. Незважаючи на тотальну пропаганду лайки в медіа та політиці, звичайні українці зберігають здоровий глузд і розуміння меж допустимого. Вони не піддалися на примітивізацію мови, не втратили здатність до складного мислення.
Особливо показово, що питання про «останні слова» змусило багатьох серйозно задуматися. Люди розуміють: є речі важливіші, ніж миттєві емоції. Є слова, з якими соромно постати перед Богом.
Війна рано чи пізно закінчиться. Але слова, які ми вимовляємо, формують нас як особистості та як народ.
Від того, як і що ми говоримо, залежить, якими людьми ми станемо в цьому тимчасовому житті і з яким багажем перейдемо в вічне життя. Чи збережемо ми свою християнську ідентичність чи перетворимося на примітивне суспільство, що мислить гаслами?
Наше опитування показало: остаточного вибору ще не зроблено. І це вселяє оптимізм.
