Свята Ксенія: історія кохання, яка змінить ваше уявлення про вірність
Блаженна Ксенія пропонує зовсім іншу модель життя. Модель, у якій любов – це не вода, а камінь, не тимчасовий стан, а постійність і вірність.
У наш час про любов говорять багато і красиво. У фільмах, книгах, соцмережах – всюди розповідають про те, що «любов усе прощає», що «в любові все дозволено», що потрібно «брати від життя все». Але історія святої Ксенії Петербурзької перевертає ці уявлення з ніг на голову. Тому що її життя – це розповідь не про вседозволеність, а про справжню вірність. Більше того, це розповідь про любов, яка не знає компромісів.
Любов сильніша за смерть
Уявіть собі молоду жінку 26 років. Гарна, з хорошої сім'ї, у шлюбі з придворним співаком – загалом, як сказали б зараз, життя вдалося. Але в один день все руйнується: чоловік раптово помирає. Що б зробила більшість жінок на її місці? Ну, погорювали б, поплакали. Потім поступово почали б життя заново, і навіть, можливо, знову вийшли б заміж. Все-таки всього 26 років...
А ось Ксенія вчинила зовсім по-іншому. Вона вирішила присвятити все своє життя молитві за душу померлого чоловіка. Роздала все майно, одягла його одяг і навіть взяла його ім'я. Люди стали називати її не Ксенією, а Андрієм Федоровичем – ім'ям її покійного чоловіка.
Її вибір не можна пояснити з точки зору людського горя. Тому що вона обрала любов, яка не закінчується зі смертю.
Що таке юродство і навіщо воно потрібне
Ксенія обрала шлях, який у Церкві називається «юродство заради Христа». Звучить дивно, правда? Давайте розберемося, що це таке.
Юродивий – це людина, яка добровільно приймає на себе образ божевільного або дурного, щоб тим самим «посоромити мудрість віку цього» (див. 1 Кор. 1: 27–29) і все своє життя присвятити служінню Богу. Юродивий відмовляється від усіх мирських благ: грошей, комфорту, а найголовніше (і для багатьох – найстрашніше), він відмовляється від поваги оточуючих. Часто люди вважають юродивого божевільним, але насправді він просто живе за зовсім іншими законами – не за людськими, а за Божими.
Чому Ксенія обрала саме цей шлях? Тому що в православній традиції вважається, що така жертвена молитва може допомогти душі померлого в загробному житті. Особливо якщо людина померла раптово, без покаяння.
45 років подвигу
Сорок п'ять років! Майже півстоліття Ксенія жила як жебрачка, тинялася вулицями Петербурга, терпіла насмішки, холод, голод. Сорок п'ять років заради любові до людини, якої вже немає поруч. Це чи не справжній подвиг?
Сучасній людині це важко зрозуміти. Ми звикли, що любов – це про задоволення, про щастя, про те, що робить наше життя кращим. А тут жінка свідомо обирає страждання. Навіщо?
Відповідь проста: тому що її любов була справжньою, зверненою не до себе, а до іншого. Її любов – це не «що я можу отримати», а «що я можу дати». Не «як мені стати щасливою», а «як допомогти коханому».
Любов як подвиг
Слово «подвиг» асоціюється з війною, спортом, героїчними вчинками. Але Ксенія показала, що подвигом може бути і любов. Кожен день прокидатися і йти молитися за душу померлого чоловіка – це теж подвиг. Причому набагато складніший, ніж разовий героїчний вчинок. Нам легше грудьми лягти на амбразуру, ніж відкрити своє серце назустріч щоденній молитві.
Подвижництво – так у Церкві називають таке життя – це не самокатування і не мазохізм. Це спосіб життя, який людина свідомо обирає. Це дуже і дуже складний шлях, здійснюваний заради високої мети. Як спортсмен терпить біль на тренуваннях заради медалі, так і подвижник терпить. Терпить не заради медалі, а заради спасіння душі.
Що це означає для нас
Комусь може здатися, що історія святої Ксенії Петербурзької – це щось із далекого минулого, що ніяк не стосується нас. Але це не так.
Сьогодні ми живемо в епоху того, що соціологи називають «текучою любов'ю» (liquid love – термін філософа Зігмунда Баумана). Це означає, що стосунки стали, як вода. Іншими словами, вони дуже легко виникають і так само легко зникають. Зустрілися, сподобалися один одному, пожили разом, перестали подобатися, розійшлися. І так по колу. Нескінченна кількість разів.
Свята Ксенія пропонує зовсім іншу модель життя. Модель, в якій любов – це не вода, а камінь, не тимчасовий стан, а постійність і вірність. Для святої Ксенії, як і для Церкви в цілому, любов – це готовність жертвувати собою заради іншого.
Звичайно, все це ніяк не означає, що всім потрібно ставати юродивими. Але це означає, що справжня любов вимагає від нас чогось більшого, ніж просто приємних емоцій і «подобається – не подобається».
Революція серця
По суті, свята Ксенія пропонує, в якомусь сенсі, революцію в стосунках. У світі, де розлучення стало нормою, де зради виправдовують «пошуком себе», де «відкриті стосунки» вважаються прогресивними, блаженна Ксенія виглядає справжньою революціонеркою. Вона руйнує систему звичайних уявлень про кохання і показує, на що здатна справжня любов.
45-річний подвиг святої Ксенії – це не безумство, ні. Це вища форма розуму. Але розуму не «головного», а того розуму серця, який розуміє те, що не розуміє простий, «світський» мозок: любов сильніша за смерть, а вірність дорожча за комфорт. Блаженна говорить усім нам, що жертва заради коханого – це не втрата, а здобуття.
Навіщо нам це знати
Можливо, хтось скаже: «Ну то й що? Жила така свята, молилася за чоловіка – і що мені з того?»
А ось що. Свята Ксенія показує нам, якою може бути любов. Не та інстаграмна любов з красивими відфотошопленими фотками, романтичними вечерями і всіма цими «мі-мі-мі». Ні. Вона показує нам, якою може бути справжня любов. Ця любов не залежить від настрою, обставин і навіть від того, жива кохана людина чи ні.
Вона показує, що людина здатна на значно більше, ніж ми думаємо. Вона показує, що ми можемо кохати не тільки тоді, коли нам це вигідно або приємно, але й тоді, коли це важко.
І найголовніше – приклад блаженної Ксенії показує, що така любов робить людину не нещасною, а святою. Робить її не людиною, яка зламалася під тиском обставин, під тягарем горя, а робить її неймовірно сильною. Саме тому свята Ксенія зуміла перетворити особисту трагедію на подвиг любові.
Сучасні святі
До речі, подібних прикладів чимало і в наш час. Чоловіки, які доглядають паралізованих дружин, або дружини, які не кидають чоловіків-алкоголіків. Або батьки, які все життя піклуються про дітей-інвалідів. А також діти, які не здають хворих батьків в будинки престарілих, а доглядають їх до дня, коли вони покинуть цю землю.
Можна з упевненістю стверджувати, що всі ці люди роблять той самий вибір, що і Ксенія: вибирають любов-жертву замість любові-егоїзму. І хоча їх не канонізують як святих, їхній подвиг сто відсотків анітрохи не менший.
∗∗∗
Історія святої Ксенії – це нагадування про те, що любов може бути не тільки джерелом щастя, але і джерелом сили. Тієї сили, яка робить людину здатною до подвигу. Сили для вірності. Сили для того, щоб залишатися людиною навіть у нелюдських обставинах.
У службі блаженної Ксенії є такі слова: «Божевіллям уявним божевілля світу викривши». Тобто своїм уявним божевіллям вона показала, що по-справжньому божевільний саме наш світ, з усіма його «примочками» і «прибабахами», які перетворили любов на розвагу, а вірність – на якийсь середньовічний, нікому не потрібний анахронізм.
Можливо, кожному з нас час задуматися, на що спроможна наша любов? Тільки на красиві слова і приємні емоції? Або на щось більше?
Свята Ксенія знала відповідь на це питання. І 45 років свого життя доводила її щодня.
