Хто духовно «опікується» церковними рейдерами?
Упродовж останніх двох років представниками УПЦ КП було вчинено ряд захоплень храмових споруд УПЦ. При цьому, у першій із вищезгаданих конфесій факт причетності до подібної діяльності заперечують. Мовляв, офіційна позиція – проти захоплень культових споруд УПЦ. Але, проаналізувавши те, як усе відбувалося, давайте спробуємо визначитися, чи справді на практиці прихильники УПЦ КП дотримуються офіційної позиції.
Церква без ієрархії?
Загальновідомо, що будова Церкви як такої є ієрархічною. Тому, коли очільник УПЦ КП, який претендує на це звання, говорить, що бійки біля храмів та так звані «переходи громад» є ініціативою самих людей, хочеться запитати: а хто ж їх благословляв так вчиняти? Чи, все ж, офіційна позиція не має нічого спільного з реальним станом речей?
Складається враження, що «патріарх», «священики» та миряни є якимись окремими субстанціями, незалежними одна від одної. Ті, хто стоїть вище, начебто не благословляють рейдерських захоплень, проте, ніхто таким діям не перешкоджає, а бунтарів, які йдуть проти власних односельців із бійками та прокльонами, радо приймають до УПЦ КП.
Очевидно: у Церкві як такій не може бути подібного стану речей. Проте, давайте заглибимося в аналіз цієї ситуації далі та з’ясуємо, чи справді миряни УПЦ КП, відбираючи храми, діють самі по собі.
Провокація у Почаєві
Відкривши відео з провокацією проти Почаївської Лаври у 2014 році, бачимо цікаві факти. Біля святині стоять представники УПЦ КП та закликають повертати Лавру українському народові (цікаво, а кому вона, за їх логікою, належить зараз?). Називають навіть прізвище ініціатора – «отець» Анатолій Зінкевич, який є засновником ініціативи «Українські святині – українському народові». Моніторинг в Інтернеті за запитом «УПЦ КП Анатолій Зінкевич» дає багато суперечливої інформації. Так, ще у 2012 році окремі ЗМІ писали, що його відлучили від УПЦ КП, інші ж подавали спростування цього.
Якою б не була діяльність одіозного «отця», слід визнати: на відеозаписі, де стоять служителі УПЦКП біля Почаївської Лаври з критикою УПЦ, називають його прізвище. Відео датоване 2014 роком. Відтак, можна припустити, що Анатолій Зінкевич так і не був відсторонений від служіння або ж, навіть після відсторонення він залишив за собою потужний духовний вплив на всіх приплічників, котрі готові відстоювати його ідеї.
Варто відзначити, що сам пан Зінкевич є братом двох «митрополитів» УПЦ КП – Луцького і Волинського Михаїла (теж відомого своїми одіозними висловлюваннями) та Дніпропетровського і Криворізького Симеона. Тож, очевидно, сміливий «батюшка», залучившись такою потужною підтримкою, нічого не боїться та активно просуває власні ідеї в маси. А маси, як свідчать факти, радо його підтримують. Під Лаврою на відео бачимо багатьох служителів УПЦ КП. Виникає питання: а як же офіційна позиція? А як же неможливість священика діяти без архієрейського благословення? Цікаво виходить: верхівка релігійної організації проти провокацій, а рядові служителі – за? Чи ієрархічність перестала бути ознакою православних конфесій? Хоча… Можливо, ці люди – котрі на відео, зовсім і не священики? Може, вони купили облачення в одному з магазинів та вдягнули його заради переконливості? Ні ж бо! На жодному з офіційних ресурсів УПЦ КП не було інформації про те, що хтось перевдягнувся у священиків та чинив провокацію під Лаврою. Відтак, висновок очевидний – якщо від цих людей ніхто не відхрестився, – вони є служителями УПЦ КП. Просто верхівці, напевно, зручно для загалу мати офіційну позицію, а у конкретних випадках користуватися правилом «мета виправдовує засоби». Відмовитися від дій, проте, не означає відмовитися від людей, які їх чинять…
Угринівська історія
На відеозаписі захоплення Свято-Хрестовоздвиженського храму села Угринів ми бачимо, що на стороні рейдерів, які спричинили бійку, знаходиться представник УПЦ КП. Характерний священицький одяг видає цю людину. Тож, цілком очевидно: рейдерське захоплення відбувалося не просто з мовчазної згоди служителя УПЦ КП, а з його благословення. Моральна сторона цього питання ясна, але нас, наразі, цікавить сам факт: усупереч офіційній позиції релігійної організації, її представники розпалюють міжконфесійне протистояння.
Конфлікт у селі Колосова
Відеозапис протистояння у селі Колосова є доволі цікавим. Представники УПЦ КП не ховаються, дають інтерв’ю та стверджують, що навіть якщо органи влади визнають перехід громади незаконним, вони будуть судитися. Що ж виходить – на меті не захист прав вірян, а банальне відібрання храму?
Конфлікт у Пасечній
Переглядаючи відеоролик із псевдореферендумом щодо переходу храму села Пасечна, ми бачимо: його очолює служитель УПЦ КП. Таким чином, представники цієї конфесії не просто «підтримують» право громад на зміну юрисдикції, а самі збурюють людей, розбурхуючи вогнище релігійного протистояння.
Сумнозвісна історія в Залухові
Повертаючись до волинської ситуації, згадуємо село Залухів, де знову спливає прізвище Зінкевич – але вже не Анатолій, а Михаїл (котрий брат). Відеозапис свідчить про те, як сам «митрополит» видає себе брехнею. А ще з цього нехитрого відео можемо зробити висновок, хто насправді стояв за рейдерськими діями, та чи була це підтримка ініціативи простого люду переважної більшості села, як те намагаються донести до громадськості.
Грибовицькі події
Події, що відбулися у селі Грибовиця, теж говорять самі за себе. Уночі представники УПЦ КП захопили храм Української Православної Церкви та відслужили там молебень. Чи могли вони його відслужити без «священика»? Питання риторичне, тож йдемо далі.
Історія у селі Кути
Відеозапис із села Кути теж красномовно свідчить: релігійне протистояння провокувалось конкретним представником УПЦ КП, на чолі з яким віряни цієї релігійної організації прийшли до храму, стверджуючи, що вони з’явилися на запрошення самих кутчан.
Звернімося до документації
Як бачимо, в усіх розглянутих історіях фігурували не лише миряни, а й служителі конфесії УПЦ КП. Таким чином, можна дійти до висновку, що офіційні документи цієї організації, котрі є на її головному інтернет-ресурсі, цілковито суперечать дійсності. Виходить, вищому керівництву зручно відхреститися від дій своїх підлеглих, чекаючи, що вони самі виконають усю брудну роботу.
У офіційному повідомленні, підписаному прес-центром Київської патріархії УПЦ КП, йдеться, що ця релігійна організація прагне до єдності з УПЦ та не зацікавлена у діях, які розбурхують ворожнечу. Якщо керівництво цієї структури не вважає згадані вище дії розпалюванням ворожнечі, страшно стає подумати, що ж вони вкладають у це поняття.
Так чому ж єдності досі немає?
Згадані факти є відповіддю на зазначене питання. Звичайно, церковний розкол, що у такий складний час нависає над нашою державою, не можна сприймати, як щось нормальне. Та для його подолання потрібні адекватні дії, а не силовий тиск, що прикривається псевдодуховністю. Тож варто розуміти: домовлятися можна лише з конкретними суб’єктами, які того бажають, а не з тими, хто дозволяє своїм представникам захоплювати храми, а в офіційних документах – відмовляється від дій своїх же захоплювачів. Та й самим таким служителям варто подумати: якщо вони будуть притягнуті до юридичної відповідальності, їхня релігійна організація не розділить її з ними, бо на папері відхрестилася від підтримки подібних дій.
