«Розбите корито» українських розкольників
22 січня в Православному центрі Шамбезі в Швейцарії розпочався Синаксис, що покликаний вирішити ряд важливих запитань перед початком Всеправославного собору – 2016. Цей Синаксис знаменний тим, що в зібранні взяли участь майже всі представники Помісних Православних Церков світу. Для православних українців ця подія є особливо важливою, оскільки на засіданні був присутній Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій.
На засіданні в Шамбезі Предстоятель УПЦ був єдиним офіційним представником Православної України. Власне це було підтверджено й словами Константинопольського Патріарха, який визнав митрополита Онуфрія «єдиним канонічним першоієрархом в Україні». Про що це свідчить? Не лише про те, ким є Митрополит Онуфрій для світового Православ’я, але і про те, що Українська Православна Церква – єдина, визнана світовою православною спільнотою, канонічна структура в Україні.
Не було, і як ми бачимо – ніколи не буде, в Шамбезі ані представників УПЦ КП, ані делегації від УАПЦ. Слова Константинопольського Патріарха Варфоломія на адресу Предстоятеля УПЦ поставили жирну крапку в питанні того, як на Фанарі ставляться до згаданих вище релігійних конфесій. Потрібно відзначити, що попри регулярні заяви представників Київського Патріархату про те, що в них з Константинополем вже «все домовлено», Патріарх Варфоломій дуже чітко дав зрозуміти, що в Україні для Православного світу має вагу лише УПЦ. І навіть поминання «автокефальною» УАПЦ Вселенського Патріарха за богослужіннями не будує жодного мосту між Константинополем та, як висловився один з «автокефалістів», «прабатьківською УАПЦ».
В Україні ж, дізнавшись про слова Патріарха Варфоломія, представники невизнаних світовим Православ’ям релігійних утворень почали переводити увагу від важливого до несуттєвого. Після першого дня Синаксису в Шамбезі, українські ЗМІ почали писати не про слова Вселенського Патріарха, а про те, у складі якої делегації був Митрополит Онуфрій. Предстоятель УПЦ був членом делегації РПЦ, що в мислячих людей не повинно викликати подиву, адже УПЦ не є автокефальною Церквою. Наша Церква є незалежною і самостійною в своєму управлінні, іншими словами – з правом широкої автономії, але не автокефальною.
Однак, із подивом сьогодні зустрічаються подібні заяви, особливо від тих, хто навіть не був запрошений не те, що на поріг Шамбезі, а навіть у Швейцарію, у якості вільного спостерігача. Хоча реакція українських розкольників абсолютно не дивує, адже це, скоріше, ознака безпорадності.
Між іншим, ураховуючи ті питання, що будуть ключовими на Соборі, є привід думати про зміцнення позицій УПЦ в Україні. УПЦ КП і УАПЦ можуть взагалі «лишитись за бортом» не лише в світі, але й в Україні. Цікаво лиш, коли люди, які відвідують храми цих конфесій, зрозуміють усю хибність перебування в прогнилому лоні цих «церков».
Так, сьогодні українські розкольники, особливо УПЦ КП, «на коні». Використовуючи політичну ситуацію, вони постійно роблять акцент на своїй «народності» та «українськості». Та Церква Христова не є організацією, що буде підлаштовуватися під політичні віяння в тій чи іншій державі. Церква – це єдиний, святий, соборний і апостольський Організм, Який на всі віки буде проповідувати лише Євангельські цінності, не залежно від вимог часу.
Таким чином, Синаксис в Шамбезі – черговий привід для представників УПЦ КП і УАПЦ замислитись над тим, що шлях до єднання з сім’єю Світового Православ’я один – через визнання своїх помилок та постійні компроміси. Інакше, не далекий той час, коли те «розбите корито», що видніється в далечині, опиниться в них перед самим носом.
