Лист експертів ООН на захист УПЦ: які можуть бути наслідки?
Семеро експертів ООН направили владі України лист із вимогою роз'яснити дії щодо УПЦ. Що це означає?
В ООН опублікували лист спеціальних доповідачів із прав людини, в якому викладені факти систематичного порушення владою України міжнародних зобов'язань у сфері прав людини, зокрема свободи віросповідання. Україні пропонується протягом 60 днів надати офіційні пояснення, які будуть опубліковані на сайті ООН. У разі відмови питання може бути винесено на розгляд міжнародних правозахисних органів.
Міжнародно-правовий статус листа
Цей лист представляє собою так званий публічний «обвинувальний лист» (AL/Allegation Letter). Подібні листи складаються і підписуються одним або кількома незалежними експертами (Special Rapporteurs/Independent Experts), які мають мандат на здійснення «спеціальних процедур» (Special Procedures) Ради з прав людини ООН. У заголовку перераховані їх мандати, тобто, в якій конкретно сфері той чи інший експерт користується своїми повноваженнями. Те, що лист підписали сім експертів, означає, що порушення Україною своїх міжнародних зобов'язань носять системний характер і стосуються не однієї, а відразу багатьох сфер діяльності.
Незалежні експерти призначаються Радою з прав людини ООН, але діють не як офіційні представники цієї Ради, а саме як незалежні експерти, які уповноважені здійснювати моніторинг ситуації у сфері прав людини, складати тематичні та країнові доповіді, комунікувати з офіційними владами держав, надсилати їм «обвинувальні листи» тощо.
«Обвинувальні листи» є реакцією на скарги та іншу інформацію, що надходять до Ради з прав людини, яка свідчить про проблеми з правами людини в тій чи іншій країні. У листах експерти описують можливі порушення, наводять відомі їм факти та запитують офіційні роз'яснення, вимагають вжити заходів для усунення порушень і провести відповідні розслідування. Такі листи зазвичай вимагають відповіді від держави. Але до отримання відповіді зміст листа може залишатися конфіденційним, а може бути опублікованим. Якщо лист публікується ще до отримання відповіді, то це може свідчити або про небажання держави співпрацювати з експертами, або про те, що експерти впевнені у значному масштабі проблем і в достовірності фактів.
Листи самі по собі не мають юридичної обов'язковості (non-binding), не накладають на державу санкцій і так далі. Однак вони мають велике політичне значення, можуть бути використані як елемент політичного тиску, увійти до складу офіційних доповідей ООН, звітів Комітету ООН з прав людини, а також використані при судових розглядах у національних та міжнародних судах.
Зміст листа та ключові моменти
Автори листа заявляють, що «УПЦ ймовірно піддається дискримінації щодо релігійних громад, включаючи кримінальне переслідування її духовенства, вірян та осіб, які прагнуть документувати, повідомляти або юридично захищати їх» і пов'язують це із законом від 20 серпня 2024 р. «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій». За їхніми словами, цей закон створює правову основу для примусового розпуску та конфіскації майна релігійних громад.
Експерти проаналізували весь спектр порушень права на свободу віросповідання та вказали на відповідні факти. Зокрема, були відзначені такі порушення:
1. Примусове розформування релігійних громад і законодавчі заходи, тобто незаконні переводи громад у ПЦУ та захоплення храмів
2. Арешти та кримінальні переслідування духовенства та вірян, зокрема, митрополита Черкаського і Канівського Феодосія (Снігірьова), намісника Києво-Печерської лаври митрополита Павла (Лебедя), намісника Святогірської лаври митрополита Арсенія (Яковенка), митрополита Банченського Лонгина (Жара), ієрея Євгенія Кошельника та інших.
3. Конфіскація церковного майна, зокрема, Михайлівського собору в Черкасах, Єлецького монастиря в Чернігові та інших.
4. Переслідування журналістів, адвокатів і правозахисників, незаконні арешти та тиск на свободу слова.
5. Використання невизначених ідеологічних категорій, зокрема «руського мира», як підстави для незаконного переслідування.
Експерти вимагають, щоб уряд України надав пояснення цим та іншим аналогічним випадкам порушення прав людини, проінформував про заходи для захисту прав громадян від незаконних посягань і вказав, яким чином порушені права, в тому числі і майнові, можуть бути відновлені.
Лист завершує дипломатична, але жорстка формула: «Ми з повагою закликаємо уряд Вашої Високоповажності вжити всіх необхідних тимчасових заходів для запобігання подальшим репресіям або шкоді проти духовенства УПЦ, вірян і тих, хто їх захищає, забезпечуючи повну повагу прав на свободу релігії або переконань, свободу вираження думок і належний процес».
Ключовими моментами в листі, на наш погляд, є наступні.
По-перше, експерти ООН розглядають всі факти не з точки зору українського законодавства, а з точки зору міжнародних зобов'язань України, які містяться в міжнародних договорах і конвенціях. Своє законодавство Україна може легко змінити за допомогою слухняних народних депутатів, а ось міжнародне право так просто не зміниш.
По-друге, експерти ООН наполягають на положенні, що право на свободу віросповідання відноситься до тієї категорії прав людини, які не можуть бути обмежені під час воєнного стану. Це твердження знімає аргумент, яким любить зловживати українська влада, коли говорить, що війна виправдовує порушення прав віруючих УПЦ.
І по-третє, саме поява цього листа, який підписали цілих 7 експертів, говорить, що інформація про порушення в Україні права на свободу віросповідання надходить в ООН у великих кількостях. Що вона має системний характер і зачіпає не тільки право на свободу совісті у вузькому сенсі, але має більш широкий контекст: право на судовий захист, майнові права і так далі.
Які можуть бути наслідки
Незважаючи на те, що лист не має прямих юридичних наслідків у вигляді санкцій, судових рішень тощо, для міжнародної аудиторії він звучить як офіційне попередження: в Україні системно порушуються права людини. Те, що в листі є посилання на положення міжнародного права, означає, що цей документ може слугувати офіційною інтерпретацією міжнародних стандартів стосовно ситуації в Україні і може бути аргументом у міжнародних дебатах.
Лист може використовуватися в широкому міжнародному контексті. Він є офіційним документом, на який можуть посилатися міжнародні організації, як урядові, так і неурядові, парламенти іноземних держав, ЗМІ тощо. Лист може слугувати міжнародним джерелом, яке використовується в пресрелізах, парламентських звітах, дипломатичних нотах тощо. На факти, викладені в листі, можна посилатися як на офіційно встановлені, незважаючи на те, що він не має юридично обов'язкового характеру. Все залежить від бажання його використовувати різними міжнародними гравцями.
Якщо Рада з прав людини ООН буде незадоволена відповіддю уряду України на цей лист або якщо така відповідь взагалі не надійде, Рада може ініціювати подальші кроки в рамках «спеціальних процедур»: запити на візит для офіційного моніторингу, тематичні доповіді в Раді з прав людини, включення до щорічних оглядів тощо.
Пояснення щодо фактів, викладених у листі, від України можуть вимагати не тільки в рамках ООН, це можуть зробити уряди західних країн, їхні парламенти, дипломатичні установи. Лист може використовуватися для посилення політичного і дипломатичного тиску. А якщо врахувати, що в Європі збільшується кількість країн, які критикують політику України, то лист є дуже зручним приводом для посилення такої критики і відмови від міжнародної допомоги нашій країні. Залежно від реакції України деякі партнери можуть вимагати додаткових гарантій з прав людини або прив'язати програми допомоги до дотримання прав людини в Україні.
Якщо судити з розумом, то Україна зацікавлена в тому, щоб не тільки коректно відповісти на лист експертів ООН, але й усунути всі ті порушення прав людини, які в ньому викладені. Це не тільки позитивно позначилося б на міжнародному іміджі України і підвищило її авторитет в очах партнерів, але й нормалізувало б внутрішньополітичну ситуацію.
Чому влада цього не робить? З тієї ж причини, з якої і вчиняються всі зазначені в листі ООН порушення. Схоже, люди при владі думають не про Україну, а про реалізацію своєї політики, яка з інтересами країни не має нічого спільного.
