«Мовчання перед кощунствами в Україні – співучасть»: погляд з Болгарії
Болгарський богослов у розгорнутому інтерв'ю СПЖ представив безкомпромісний погляд на всі проблеми, з якими Православ'я стикається і в Україні, і в світі.
Болгарський адвокат і магістр теології Олександр Тодоров в розгорнутому інтерв'ю СПЖ в Болгарії розповів, що істинна первопричина кощунства проти Києво-Печерської лаври не політична, а незнання Бога і ворожість до послідовників Христа, тобто Церкви. Гонителі просто заплуталися, вибравши сторону темряви. Він звертає увагу на те, що кощунство уряду щодо захоплення печер і мощей Лаври здійснюється з мовчазної згоди ПЦУ. І ця згода є ще одним доказом (поряд зі святими канонами), що ця структура не є частиною Христової Церкви. Також богослов вказує на мовчання Патріарха Варфоломія. Він підкреслює – ми не чули, щоб Константинопольський Патріарх виступив проти вилучення святих мощей і гоніння монахів з Лаври.
– Близько місяця тому влада в Києві здійснила новий рейд у Києво-Печерській лаврі з метою провести «наукові дослідження» мощей, що зберігаються в печерах під монастирем. В першу чергу це, безсумнівно, кощунственний акт, а в другу – він суперечить усім церковно-правовим і канонічним нормам. Як би ви прокоментували цей випадок як адвокат і магістр теології?
– Кожен християнин знає, що до Бога можна наблизитися з вірою і любов'ю, а не науковими дослідженнями. Якби було навпаки, тоді святими стали б найвеличніші наукові дослідники, а не покірні монахи, прикрашені саме вірою і любов'ю. Ми бачимо, що Бог прославляє нетління і чудотворення (навіть після їх смерті) не тіла великих учених, а тіла святих, як і Сам обіцяв: «Я прославлю тих, які Мене прославляють» (1 Цар. 2:30). Мироточать голови багатьох Києво-Печерських святих, а не голови вчених. Коли хтось у скорботі і потребує випрошування Божої милості для якоїсь конкретної проблеми, він шукає таку молитвяну допомогу і заступництво знову ж таки у святих, а не у наукових дослідників.
Отже,
ті, хто вигонять монахів з Лаври і вилучають мощі святих з метою провести над ними «наукові дослідження», самим цим кощунством над святинями показують, що просто не є християнами («по плодах їх пізнаєте» – Мф. 7:20).
Вони шукають не Царства Божого і не прагнуть уподобитися Христу, а переслідують свої земні інтереси. І так земне, мирське, політичне знову гонить духовне, християнське. Нічого нового. У часи і римських, і османських, і комуністичних гонінь на Церкву було те ж саме. І знову ж – одні гинуть, а інші рятуються через гоніння, в яких кожен проявляє свою сутність, щоб в кінці отримати по справах своїх і ставленню до Спасителя.
З 2023 року, коли держава оголосила про «повернення» Києво-Печерської лаври, влада забрала кілька будівель, де жили монахи, але не чіпала печери з мощами святих. А тепер захоплюють і печери зі святинями. Так, це можна формально обґрунтувати якимось тимчасовим світським законом, як і в часи більшовицьких гонінь після 1917 року – безбожна влада тоді вбивала і арештовувала православний клір і монахів в СРСР (а після 1944 року – і в інших комуністичних державах) з хибними звинуваченнями в «антиреволюційній діяльності» за більшовицьким законом, а не з обвинуваченнями в тому, що вони християни.
Для служителів лукавому нормально діяти з лукавством. Захопивши владу насильницькою революцією, комуністи тоді не говорили, мов «ми вороги Христа з юдео-масонським походженням і ідеологією, фінансовані деякими американськими банкірами, і тому переслідуємо християн – оскільки ненавидимо Христа і бажаємо замінити віру в Бога вірою в нашу партію, а Христовий хрест – юдео-масонською п'ятикутною зіркою, і взагалі бажаємо, щоб маси підкорялися нам замість Христа, тому й будемо представлятися нібито народною владою, щоб нас прийняли за своїх».
Так і сьогоднішні гонителі Христової Церкви в Україні, звісно, не оголосять відкрито: «Ми воюємо проти Православ'я» (адже вони «демократи» і нібито поважають свободу віросповідання як основне право людини), а будуть вигадувати всілякі формально «законні» підстави для гонінь, вилучення майна, «наукових досліджень», тюремного ув'язнення тощо. В кінцевому рахунку, все це цілком закономірно, тому що вони – духовні чада і спадкоємці тих, хто «підстерігали Його і намагалися уловити що-небудь з уст Його, щоб звинуватити Його» (Лк. 11:54) і «шукали лжесвідчення проти Ісуса» (Мф. 26:59) і кричали «Розпни, розпни Його» (Ін. 19:6).
Гонені монахи Лаври ж є духовними чадами і спадкоємцями Того, Кому «плювали в обличчя і били Його, інші ж ударяли Його по щоках» (Мф. 26:67), а світська влада «бив, видав на розп'яття» (Мф. 27:26). І як сказав Господь: «Немає учня вище вчителя свого» (Мф. 10:24) і «якщо Мене гнали, будуть гнати і вас» (Ін. 15:20), так і відбувається зараз в Україні з УПЦ і зокрема в Лаврі. Але гоненим і побитим православним нашим братам і сестрам Спаситель говорить: «Радійте в той день і веселіться, бо велика ваша нагорода на небесах. Так чинили з пророками батьки їхні» (Лк. 6:23).
Дехто вважає, що захоплення Києво-Печерської лаври і святих мощей – це політичне питання і вираження політичних розбіжностей, але це не зовсім так. Тому що якби гонителі знали Спасителя і якщо б шукали, згідно з Його словами, «передусім Царства Божого і правди
