Так хто ж для вас Філарет? 5 питань до Церков, які визнали ПЦУ

Фанар наполягає, що ПЦУ – «єдина і об'єднана», в реальності ж є ще УПЦ КП, яку очолює «канонічний» Філарет. Хто він для Фанару, Еллади і Олександрії? Патріарх Варфоломій, Епіфаній Думенко та інші учасники проекту «Православна церква України» (ПЦУ) заявляють про єдність українського Православ'я. «Відновлений у спілкуванні з Церквою» Філарет Денисенко нині керує Українською православною церквою Київського патріархату (УПЦ КП). Він живе своїм, відмінним від ПЦУ життям, «висвячує» «архієреїв» і всіляко відмежовується від участі у новоствореній структурі. І якщо ігнорування канонічної Української Православної Церкви (УПЦ) і її предстоятеля Блаженнішого Митрополита Онуфрія вже стало «правилом хорошого тону» для Фанару і тим, хто визнав ПЦУ, то як бути з існуванням «почесного патріарха» Філарета Денисенка і його структури? Хто вони для Константинополя, Еллади і Олександрії? * * * Епіфаній Думенко і його нинішній спікер Євстратій Зоря намагаються, як можуть, цю проблему для «старших товаришів» вирішити просто знищенням структури Філарета. Вони бадьоро рапортують про зняття з держреєстрації УПЦ КП. 14 грудня 2019 року під час «Архієрейського Собору» ПЦУ Думенко оголосив про остаточну ліквідацію УПЦ КП (і УАПЦ). Зоря на доказ навів на своїй сторінці у Facebook скріншоти з сайту Держреєстру юридичних осіб. Філарет не здається і бореться з ПЦУ в судах. А оскільки ті затягують розгляд суперечок, пише послання Президенту з проханням продовжити держреєстрацію. Скаржиться, що в банках закривають рахунки УПЦ КП і він не може в зимовий період оплатити рахунки по комуналці. СПЖ вже писала, що у Філарета практично стовідсоткові перспективи виграти судові тяжби з Мінкультом, який і зняв УПЦ КП з реєстрації. Але тільки за однієї умови: суди виноситимуть рішення, керуючись лише положеннями закону, а не виходячи з політичних міркувань. А оскільки в нашій країні з цим проблеми, то суди і чекають визначення державної політики по відношенню до УПЦ КП та іншим релігійним організаціям, щоб винести свої рішення відповідно до «політики партії». А політика ця поки неясна. Але зараз мова не про судові перспективи «почесного патріарха», а про його релігійний статус в очах тих Помісних Церков, які визнали ПЦУ. У Філарета практично стовідсоткові перспективи виграти позови з Мінкультом, якщо суди будуть виносити рішення, керуючись лише положеннями закону. Згадаймо формулювання рішення Синоду Константинопольського патріархату від 11.10.2018 р., яким він визнав Філарета Денисенка «возз'єднаним з Церквою»: «Приймати і розглядати клопотання про звернення Філарета Денисенка, Макарія Малетича і їх послідовників, які опинилися в розколі не з догматичним причин, відповідно до канонічних прерогатив Константинопольського Патріарха на отримання таких клопотань ієрархами і іншим духовенством від всіх автокефальних Церков. Таким чином, вищезазначені особи були канонічно відновлені у своєму ієрархічному або священичому чині, а їх віруючі – відновлені в спілкуванні з Церквою». Зоря тоді повідомив, що цими словами Константинопольський патріархат визнає як «ієрархічний» чин «духовенства» УПЦ КП та УАПЦ всі «священнодійства», вчинені цим «духовенством» під час перебування в розколі. Практично всім Помісним Церквам це здалося неймовірним, але подальші дії Фанару і всіх, хто його підтримав, показали, що Зоря мав рацію: Константинополь дійсно визнає всі ці розкольницькі псевдо-хіротонії та навіть проводить спільні служби з їх носіями. Тому давайте спробуємо стати на позицію Фанару і подивимося – який же статус має Філарет і його структура (УПЦ КП) з точки зору Константинопольського патріархату. Рішенням від 11.10.2018 р. Філарет Денисенко відновлений у своєму «архієрействі», тобто він «законний», «благодатний» «єпископ». А значить, він може абсолютно «законно» «висвячувати» інших «єпископів». І ці його «висвячення» повинні визнаватися як Фанаром, так і всіма іншими Церквами, що визнали ПЦУ. Але 20 червня 2019 р. Філарет провів свій, окремий від ПЦУ «Архієрейський Собор», на якому було прийнято рішення про розрив з ПЦУ і відновлення діяльності «Синоду» УПЦ КП. Саму УПЦ КП Філарет оголосив незалежною в тому числі і від ПЦУ «Церквою». У відповідь на цей демарш «Синод» ПЦУ, який зібрався 24 червня 2019 р., вирішив відібрати у Філарета керівництво парафіями і монастирями Києва та Київської єпархії, визнати всі його розпорядження від імені УПЦ КП недійсними, однак залишити його в складі «єпископату» ПЦУ. Тобто все тим же «законним» і «благодатним» «архієреєм». Міра погрози, небачена для канонічного права. За те, що Філарет, з точки зору ПЦУ, влаштував «самочинне збіговисько», його не заборонили в «священнослужінні», не викинула з «сану і не застосували ніяких звичайних для таких випадків заборон. Його лише закликали написати Епіфанію Думенку лист, в якому попросили розглянути його майбутнє в складі ПЦУ, з якого він вийшов. Дослівна цитата: «Почесний Патріарх Філарет може через лист на ім'я Предстоятеля, Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія, звернутися до Священного Синоду щодо соборного розгляду свого майбутнього становища в Православній Церкві України». Все це ясно вказує на гранично низьку поінформованість «професора богослов'я» Епіфанія Думенка і його прихильників в канонічному праві. Але найдивніше, що і патріарх Варфоломій теж ніяк не відреагував на демарш Денисенка. Не заборонив у служінні, не відлучив від Церкви. Відповідно, Філарет для Фанару як і раніше продовжує залишатися «благодатним архієреєм». І не тільки для Фанару, але і для тих Помісних Церков, які визнали рішення Фанару по Україні – Олександрійської та Елладської. Розірвавши відносини з ПЦУ, Філарет зайнявся точно тим же, що робив з 1992 року, коли пішов в розкол, тобто почав проводити свої «Собори» і штампувати «архієреїв». До річниці «об'єднавчого Собору» 15.12.2018 р., на якому створили ПЦУ, патріарх Варфоломій надіслав офіційне привітання, яке зачитав митрополит Гальський Еммануїл (Адамакіс) і в якому, крім іншого, була і вже звична нам брехня про «єдину об'єднану Церкву» . А в цей же самий час «почесний патріарх» «висвятив» в «єпископи» двох цікавих особистостей: Никодима Кобзаря і Данила Кудибіна. Про останній розгніваний Зоря написав на своїй сторінці у Facebook, що це «бродячий аферист, який за своє життя багато разів міняв юрисдикції і "юрисдикції", побував і в УАПЦ, і в УПЦ КП, де очікував і домагався, щоб бути єпископом (тому що його раніше отримане від самозванців звання не могло бути визнано!)». Філарет для для Фанару продовжує залишатися «благодатним архієреєм». Відповідно, і для тих Помісних Церков, які визнали рішення Фанару по Україні – Олександрійської та Елладської. Щодо «бродячих аферистів» Зоря, може, і правий, але в цілому його обурення демонструє таке ж незнання канонічного права, як і у Синоду ПЦУ в цілому. Ось що він пише: «І беззаконно поставлені "єпископами", і ті, хто користується старечої пристрасністю, щоб ділити Церкву, через що мають осуд. Ще раз нагадаю, що Священний Синод ПЦУ (Журнал № 30 засідання від 24.06.19) ухвалив: "Визначити, що прийняття кліриками висвячення в єпископський сан без обрання Священним Синодом Православної Церкви України є підставою для категоричної відмови в задоволенні їх можливих в майбутньому прохань бути прийнятими до складу єпископату Православної Церкви України. Так що нехай ті кощунники, які зараз користуються неміччю Почесного Патріарха і підводять його до все нових і нових помилок, не розраховують ні на що, крім можливості просто ченцем в покаянні провести свої дні. А у кого ще залишилися совість і здоровий глузд, нехай вийдуть із самоізоляції і повернуться до послуху законному Предстоятелю Митрополиту Епіфанію». Скріншот Facebook-сторінки Євстратія Зорі Однак постає питання – а чому слово «єпископами» стоїть у Зорі в лапках? Він що, не визнає їх архієрейський сан? Але ж їх висвятив той самий Філарет в тому самому порядку, що і самого Зорю, і Думенка, і всіх інших «архієреїв» ПЦУ. Якщо вони в лапках, то і Зоря повинен бути в лапках. Як сказав одного разу «почесний патріарх»: «Якщо я був під анафемою, то весь єпископат – недійсний». А якщо Філарет Денисенко «законний», «благодатний» «архієрей», то і «висвячення» його дійсні. Як же Зоря пропонує їм перспективу до кінця днів каятися «простими ченцями»? Та й саме визначення Синоду ПЦУ смішно до неможливості. ПЦУ загрожує всім, хто прийняв «висвячення» від Філарета категоричною відмовою в «задоволенні їх можливих в майбутньому прохань бути прийнятими до складу єпископату Православної Церкви України». Але як же ви закликаєте до єдності всього Православ'я в Україні і одночасно заявляєте, що відмовите цим людям в прийнятті до складу «єпископату» ПЦУ? Посилання ж на «Правило 22» в повідомленні Зорі – взагалі шедевр. Спікер ПЦУ призводить правило, згідно з яким і Денисенко, і всі «висвячені» їм «єпископи» повинні бути відлучені (від Церкви, треба розуміти). Так чому ж ви їх не відлучаєте? Чекаєте, коли їх стане більше? Адже Філарет не сидить склавши руки, з кожним місяцем його «єпископат» стає все більше. Як він вміє розвивати свої структури, «почесний патріарх» показав ще в 1992 році. Візьмуть зараз «висвячені» Філаретом «бродячі аферисти» (за словами Зорі) і приїдуть, наприклад, в Олександрію або Афіни послужити з тамтешніми архієреями. Відмовити? А на якій підставі? Вони ж в їх очах «благодатні»? І щоб не говорив патріарх Варфоломій про «єдність», реальність така, що в Україні паралельно з ПЦУ існує ще одна юрисдикція, визнана Фанаром «благодатною». І рано чи пізно Константинополю все ж доведеться вирішувати, як до неї ставитися. Візьмуть зараз «висвячені» Філаретом «бродячі аферисти» (за словами Зорі) і приїдуть, наприклад, в Олександрію або Афіни послужити з тамтешніми архієреями. Відмовити? А на якій підставі? Вони ж в їх очах «благодатні»? Загалом, поки ці філаретівські «архієреї» нового призову або навіть він сам ще не зробили ніяких візитів у визнані ПЦУ Помісні Церкви, пропонуємо ієрархам цих Церков задуматися над такими запитаннями: 1. Якщо Філарет Денисенко «законний», «благодатний» «єпископ», то наскільки «благодатні» ті, кого він зараз «висвятив»? 2. УПЦ КП – це ще одна «Церква» або розкол? Якщо «Церква», то наскільки правдиві слова патріарха Варфоломія про ПЦУ як «єдину українську Церкву»? 3. Якщо УПЦ КП «благодатні», чи мають вони повне право служити і з Матір'ю-Церквою, і з іншими визнаними Помісними Церквами? 4. Якщо Філарет Денисенко зараз не в розколі з ПЦУ, то що таке в очах Фанару, Еллади і Олександрії взагалі є розкол? 5. Якщо все-таки «нововисвячені» Філаретом персонажі – це «єпископи» в лапках (тобто не єпископи зовсім), хто тоді Епіфаній Думенко та інший «єпископат» ПЦУ? І взагалі, Філарет - він хто?! А якщо відповісти на ці питання важко, то чи не правильніше було б припинити всі ці політичні ігри навколо ПЦУ і назвати все своїми іменами: гріх – гріхом, розкол – розколом, анафему – анафемою? А покаяння – покаянням, а не довідкою від патріарха Варфоломія.