Соціологічне вкидання, або Як намалювали рейтинг УПЦ КП
Наприкінці травня соціологічний Центр Разумкова оприлюднив результати березневого опитування з даними про конфесійну приналежність українців. Їх негайно використав Київський патріархат як доказ своєї чисельної переваги та всецілої підтримки з боку українського суспільства. Проте, враховуючи низку обставин, є серйозні підстави вважати ці опитування неправдивими та маніпулятивними.
Сепаратистська соціологія
Згідно з даними Центру, 38% з тих, хто «вважає» себе православними, «відносять» себе до Київського патріархату. До «Української Православної Церкви Московського Патріархату» «відносять» себе 17,4%. Таким чином, УПЦ КП має нібито подвійну перевагу в кількості віруючих.
Одразу ж відзначимо один дуже важливий фактор. Це опитування проводилося без урахування непідконтрольних Києву територій. А це як мінімум мінус 5 мільйонів громадян України. Причому з повною впевненістю можна сказати, що переважна більшість з них «відносить» себе саме до УПЦ. Жодне ЗМІ на цьому не акцентувало, немов забувши про те, що кримчани та донбасівці також є українцями. Цілком сепаратистський підхід. Який поділяє і Київський патріархат.
По-друге, соціологічне опитування не було спрямоване на з'ясування реальної кількості парафіян тієї чи іншої конфесії, а лише на визначення «самоідентифікації» українців. Як кажуть в Одесі, це дві великі різниці. Одна справа відносити себе до якоїсь конфесії, а інша – реально до неї належати. Можна вважати себе Папою Римським, але їм не бути.
Опитування могло бути об'єктивним, якби питання про конфесійну приналежність ставили виключно тим, хто регулярно відвідує богослужіння. Можна припустити, що перевагу отримала б саме УПЦ. Відповіді всіх інших респондентів можна було б віднести до «громадської думки».
«Індекс парафії»
Виникає закономірне питання: якщо у Київського патріархату стільки віруючих, чому у нього втричі менше парафій, священнослужителів та монастирів, ніж в УПЦ? А кількість ченців і зовсім у 20 разів менша, ніж в канонічній Церкві.
Якщо з боку суспільства дійсно існує такий «попит» на УПЦ КП, чому ця релігійна організація не реєструє тисячі нових громад, чому не ростуть як гриби додаткові учбові заклади, організації, видання тощо.
Іншими словами, заявлена двократна перевага у кількості парафіян повинна якось проявлятися фізично і статистично. Тобто, якщо у Київського патріархату більше віруючих, то і в усьому іншому у них повинно бути «більше, вище, далі». Тих же парафій, священиків, студентів духовних шкіл (або абітурієнтів), передплатників єпархіальних видань. Будь-яких інших показників, здатних обґрунтувати двократну перевагу.
Однак елементарні статичні розрахунки та показники віддають перевагу саме УПЦ, а не УПЦ КП. «Індекс парафії» переконливо спростовує дані Центру Разумкова та вказує на їх фальшивість.
Всевидюче око квадрокоптера
Життя Церкви за визначенням передбачає масові зібрання віруючих. Богослужіння, хресні ходи, водосвяття, молебні, панахиди тощо. Якби Київський патріархат дійсно мав подвійну перевагу в чисельності віруючих, їхні храми «тріщали» би від неможливості вмістити усіх бажаючих. Тобто численність прихильників КП була б видна навіть неозброєним оком.
Що ж ми бачимо в реальності? Практично порожні храми, нечисленні молебні, що більше схожі на політичні мітинги з примусовим зганянням бюджетників. Потрібно розуміти, що при нинішніх медіа-технологіях вже неможливо обманювати людей щодо кількості учасників масових заходів. Не можна брехати про те, що на Хресному ході УПЦ було менше людей, ніж на «українській ході» Київського патріархату. Бо квадрокоптер не обдуриш – зйомки з повітря безжально викриють будь-яку накрутку або недооцінку.
Досить подивитись аерозйомку Хресного ходу-2016 УПЦ та «українську ходу» Київського патріархату, щоб побачити величезну різницю не на користь філаретівців. Достатньо порівняти фотографії з освячення вод Дніпра, яку проводив Митрополит Онуфрій, і аналогічне з Філаретом. Достатньо пройтися по храмах УПЦ у неділю (навіть не в святковий день) та заглянути цього ж дня до храмів розкольників. Як то кажуть: «Прийди та побач!»
Яке питання, така й відповідь
Так звані соціологічні дослідження центру ім.Разумкова нічого спільного з соціологією не мають. Неважко згадати, що будь-яке дослідження починається з підготовки програми соціологічного дослідження. Від того, як сформулюєш гіпотезу дослідження та питання в анкеті, безпосередньо залежить об'єктивність результату.
Лише сліпий може не побачити грубої маніпуляції у питаннях сумнозвісного соціологічного центру. Пропонуючи українцям ідентифікувати свою конфесійну приналежність, ця соціологічна фірма спеціально змінює юридичну назву УПЦ на «УПЦ Московського патріархату». Приставка «МП» покликана задати потрібний вектор відповіді.
В умовах, коли слово «московський» всіляко демонізується, а за будь-який зв'язок з «московським» піддають цькуванню, не дивно, що віруючі УПЦ відчувають дискомфорт, коли їх змушують називати свою конфесію «УПЦ МП». Тим більше, що такої конфесії просто не існує. Існує Українська Православна Церква, без усяких журналістських приставок.
Знаючи про це, соціологи Центру Разумкова створили штучну пастку у вигляді двох запропонованих варіантів відповіді: «УПЦ МП» і «просто православний» (звідки вони наперед знали, що існує така категорія віруючих?). При цьому в опитуванні немає уточнюючого питання – до храмів якої конфесії ходять «просто православні». Поставивши це питання, «разумковці» отримали б руйнівну для їхньої гіпотези відповідь. А саме: 25% «просто православних» – це ті ж парафіяни УПЦ.
Штучне розшарування віруючих УПЦ на прихильників «Московського патріархату» і «просто православних» заздалегідь планувалося в дослідженні центру Разумкова. Таким чином, вони хотіли створити видимість чисельної переваги Київського патріархату. Якщо ж додати 17% прихильників «УПЦ МП» і 25% «просто православних», отримаємо цифру 42% парафіян УПЦ, що на 4% більше, ніж у Київського патріархату.
Крім цього, віруючі УПЦ дійсно є «просто православними». Не «філаретівцями», не «липківцями», не «драбинковцями», а саме православними як такими. І віруючі РПЦ – це теж «просто православні», і Румунської, і Грецької, і Сербської, і всіх інших Православних Церков.
Апостол Павло в посланні до Коринтян пише: «А кажу я про те, що з вас кожен говорить: "я ж Павлів", "а я Аполлосів", "а я Кифин", "а я Христів"». Віруючі УПЦ, строго кажучи, не відносять себе до Московського патріархату, або до Київського патріархату, але до Православної Церкви, яка має своє представництво в Україні у вигляді Української Православної Церкви. З цієї точки зору віруючим, звичайно ж, не «все одно, до якої Церкви ходити». Їм важливо ходити в Церкву, а не в її підробку.
Православні віруючі, які приходять у храми УПЦ, знають, що прийшли в істинну Церкву. Туди, де говорять передусім про Бога, Христа, спасіння, а не про нації, боротьбу з ворогами чи політику. Ось у чому секрет УПЦ! Більшість українців просто відчувають, що в УПЦ про віру говорять серйозно, а в УПЦ КП у віру грають. Ось чому можновладці хрестять своїх дітей і вінчаються все ж в Лаврі, а не у Володимирському соборі. Тому що, коли справа доходить до серйозного духовного вибору, не хочеться потрапити на фальшивку.
Реальна статистика
23 листопада 2016 року дані свого опитування презентувала соціологічна фірма «Юкрейніан соціолоджі сервіс». Зауважимо, це опитування проводилося на всій території України, а отже може вважатися найбільш об'єктивним з усіх існуючих, починаючи з 2014 року.
Результати разюче відрізняються від даних Центру Разумкова. 39% усіх віруючих українців зарахували себе до УПЦ. Тільки 25% віднесли себе до Київського патріархату. Якщо перерахувати дані в розрізі виключно православного віросповідання, отримаємо співвідношення приблизно 60 на 40 відсотків на користь УПЦ. Графа «просто православний» в опитуванні не пропонувалася.
З урахуванням всього вищесказаного, вважаємо, це і є реальна статистика по православним віруючим в Україні.
