Успенський піст, що можна і не можна
Що можна і чого не можна в Успенський піст?
Олена Водовозова
Відповідає протоієрей Тарасій Забудько.
Успенський піст – найкоротший з багатоденних постів. Його тривалість лише 14 днів – з 14 по 28 серпня. Але, разом з тим, цей піст ще й один з найсуворіших і в цьому аспекті поступається лише Великому посту.
Протягом двох тижнів, під час яких ми з вами будемо готуватися до свята Успіння Божої Матері, Церква закликає кожного православного християнина до утримання не лише від м'ясо-молочних продуктів, але й від риби, яку їсти можна тільки 19-го серпня, у день Преображення Господнього.
Таку строгість можна пояснити кількома причинами.
По-перше, потрібно пам'ятати, що християнський спосіб життя – це в першу чергу подвиг, а не приємне проведення часу. Кожен християнин просто повинен бути подвижником, а «кожен змагун від усього стримується; вони ж (матеріальні) щоб тлінний прийняти вінок, але ми (християни) щоб нетлінний» (1Кор.9,25). І час від часу підвищуючи, так би мовити, планку цієї самої строгості, Церква навчає нас, що подвиг – це завжди боротьба з самим собою, зі своєю лінню, гординею, розслабленістю.
По-друге, історично встановлення Успенського посту пов'язане з тим, що в давнину (та й зараз теж) було досить багато християн, які в силу різних причин не мали змоги в усій строгості дотримуватися Великого посту. І ось для того, щоб дати їм можливість подвизатися та виправити те, що вони не змогли виконати в період Чотиридесятниці, Церква й обрала ці два тижня перед Успінням Божої Матері. Скажете, а при чому тоді всі інші християни, ті, наприклад, хто в повній мірі дотримувався великопісних приписів? Навіщо і їм постити зараз? А тому, що всі ми – Тіло Христове, і саме тому «Бог змішав тіло, і честь більшу дав нижчому членові, щоб поділення в тілі не було, а щоб члени однаково дбали один про одного. І коли терпить один член, то всі члени з ним терплять; і коли один член пошанований, то всі члени з ним тішаться. І ви тіло Христове, а зосібна ви члени» (1 Кор., 12, 24-27).
По-третє, піст нам потрібен для того, щоб приготуватися до свята. Взагалі, до будь-якої більш-менш важливої події в житті людині треба готуватися. Особливо ж це стосується підготовки до церковних свят. Не можна ось так, прямо з вулиці, після декількох пляшок пива, або після сварки з колегами по роботі, або після неприємної розмови з дітьми, чоловіком або дружиною, увійти до храму та відразу відчути, пережити все, що там відбувається і свідком чого ти став. До цього треба приготуватися. В тому числі й через піст, як час утримання, духовної зібраності та чергового перегляду своїх життєвих орієнтирів і пріоритетів.
Крім того, потрібно завжди пам'ятати про кінцеву мету християнського розуміння утримання. Так, апостол Петро говорить: «Тому докладіть до цього всю пильність, і покажіть у вашій вірі чесноту, а в чесноті пізнання, а в пізнанні стримання, а в стриманні терпеливість, а в терпеливості благочестя, а в благочесті братерство, а в братерстві любов».
Зауважте, що саме і в якій послідовності ставить апостол Христовий, а також до яких висновків він приходить: віра – чеснота – пізнання – стримання – терпеливість – благочестя – братерство – любов. Одне без іншого просто неможливе, а все що ми робимо має зрештою привести нас до любові! Отже, наша мета під час посту полягає не просто в тому, щоб утриматися від м'яса і риби, але досягти любові.
З іншого боку, треба завжди пам'ятати, що чеснота пізнання – одна з найважливіших в християнстві. Тому й до посту потрібно підходити з міркуванням. Так, якщо ви страждаєте від якоїсь хронічної або серйозної хвороби і утримання від певної їжі може вам зашкодити, то, звичайно, слід обрати дещо інший шлях. Наприклад, повністю відмовтеся від телевізора, гаджетів, засудження, пустослів'я, збільште читання Священного Писання, додайте одну-дві кафізми і так далі. Пам'ятайте, що за словом Древнього Патерика ми з вами «вбивці пристрастей, а не плоті».
Але, водночас, не забувайте й слів святителя Василія Великого, який сказав, що «утримання – початок духовного життя, подавець вічних благ, що знищує в собі жало сластолюбства», а ігуменя Арсенія, яку можна вважати майже нашою сучасницею, додає, що «утримання є перший крок у всіх чеснотах». Давайте зробимо цей крок разом з Церквою!
