Цивілізація без Христа — це темрява в золоті.
Сьогодні ми відзначаємо велике і доленосне подія — Хрещення Русі, яке стало моментом духовного народження нашого народу. Не просто історичного народу, не просто етнічної спільноти, але народу Божого, що звернувся до Христа — до Світла, до Істини, до Спасіння.
У цей день ми згадуємо і святого апостола Андрія Первозванного, який задовго до Хрещення Русі за благословенням Самого Господа сповістив на наших землях Ім'я Христове, і святого рівноапостольного князя Володимира, просвітителя Русі.
Священне Передання говорить, що апостол Андрій, пройшовши землі Причорномор'я, піднявся по Дніпру, дійшов до київських пагорбів, встановив хрест і пророчо сказав: «На цих горах засяє благодать Божа, і буде великий град, і Бог зведе тут безліч церков». Ці слова стали прообразом майбутнього просвітлення Русі, яке почалося з Києва.
Але пророцтво апостола здійснилося тільки тоді, коли знайшлася особистість, готова прийняти Христа всім серцем і повести за собою людей. Князь Володимир не просто прийняв нову віру — він переродився, став іншою людиною. Колись жорстокий язичник став милосердним християнським правителем.
Хрещення князя Володимира і народу у водах Дніпра було не тільки актом віри, але й актом морального вибору. Русь обрала шлях світла, а не темряви; шлях миру, а не розбрату; шлях Христа, а не язичницьких богів і забобонів.
І сьогодні, через понад тисячу років, цей вибір стоїть перед нами з новою гостротою. Україна знову проходить через очищувальне горнило випробувань. На нашій землі знову стикається Дух Христовий і дух світу цього - неоязичництва, дух братолюбства і дух розбрату, дух святості і дух зла.
Хрещення Русі — це не просто пам'ять, це заклик. Заклик бути християнами не за назвою, а за життям. Заклик не тільки носити хрест на грудях, як прикрасу, але нести свій життєвий хрест. Бути світлом для світу, а не продовжувачами темряви. Святий князь Володимир сам змінився, і цим перетворив інших. А значить наша місія сьогодні — це не стільки боротьба за владу, не суперечки про зовнішнє, а внутрішнє перетворення.
Почнемо з себе — і навколо нас стане світліше. Сьогоднішній українець, якщо він християнин — це не той, хто воює з іншими людьми за національною чи мовною ознакою, і не той, хто «перефарбовує» Церкву під політичну кон'юнктуру. Справжній спадкоємець князя Володимира — це той, хто живе за Євангелієм. Хто не ділить людей за гаслами, а збирає їх навколо Христа.
Святий апостол Андрій не приніс на слов'янські землі жодної зброї. Він приніс Хрест і Слово Життя. Святий Володимир не будував войовничу імперію, він будував Царство Боже в серцях, довірених йому Богом, людей. І нам не можна забувати: цивілізація без Христа — це просто темрява, одягнена в золото. А з Христом і в бідності можна бути світлом для світу. Ми повинні розуміти, що не буде миру на землі, поки не буде миру в серці. А мир в серці буває тільки у тих, хто прийняв Христа.
У день Хрещення Русі нехай у кожному з нас відновиться і примножиться та ж благодать, яку прийняли наші предки у водах Дніпра. Нехай Хрест Христовий буде не символом розділення, а знаменом єдності. Нехай віра апостола Андрія і ревність князя Володимира пробудять у нас мужність бути християнами по-справжньому – до кінця, не відрікатися від Христа ні словом, ні ділом, ні мовчанням. Тому що, відрікаючись від Христа, ми зраджуємо і минуле, і теперішнє, і майбутнє. А разом з Христом — ми воскреснемо, а значить і народ, і країна воскреснуть.
