Жителі Шевченкового подякували клірику УПЦ за порятунок людей
Мешканці села на Миколаївщині висловили подяку настоятелю храму УПЦ протоієрею Павлу Сагану за те, що взяв на себе керівництво селом після початку війни.
27 вересня 2022 року жителі села Шевченкове (Миколаївська єпархія) опублікували слова вдячності настоятелю храму Іоанна Золотоуста отцю Павлу Сагану, який не поїхав з початком війни, а зайнявся організацією життя села у найскладніші дні війни. Лист розміщено на єпархіальному сайті.
За словами авторів листа, війна прийшла до села вже 25 лютого; невдовзі потрапив у полон голова ОТГ, і мешканці почали роз'їжджатися, рятуючи сім'ї.
«Треба було терміново евакуювати людей з Будинку милосердя: вже пішли перші жертви і руйнування. І тоді опіку над селом взяв настоятель храму святителя Іоанна Златоуста с. Шевченкове Воскресенського округу Миколаївської єпархії УПЦ протоієрей Павло Саган разом з дільничним О. В. Присяжнюком», – написали шевченківці. Священник перевіз дружину з двома дітьми до своїх батьків, а сам залишився у Шевченковому та керував селом, допоки голова ОТГ не повернувся з полону.
Священник та дільничний займалися евакуацією людей, налагодили життєзабезпечення. Отцю Павлу перед війною зробили складну операцію, а тепер йому довелося «перев'язувати рани, добувати ліки та гуманітарну допомогу і щодня їздити, часто під обстрілами, з Миколаєва до Шевченкового на своїй машині». При цьому він не припиняв богослужіння, виконував треби, ховав загиблих. Незважаючи на величезну емоційну та фізичну напругу, отець Павло не залишав турботу про людей.
У листі мешканці села навели розповідь отця Павла. «Зайдеш до лікарні, зроблять укол і назад в Шевченкове. Розвозиш по хатах гуманітарку, а там хтось поранений. Зробиш перев’язку – наче все добре. Зайшли до іншої оселі, а там тяжко поранений. Кров ллється – ніяк спинити не можемо. <…> Виходимо на подвір’я, а там – снаряд у будинок влучив. Бігом гасити пожежу щоб не згоріло все село! А в нас – ні води, ні пожежної машини, ні зв’язку. Загасили з односельцями, з Божою допомогою... Повертаєшся додому і падаєш замертво на ліжко. Ото і все лікування!» – розповів священник УПЦ.
«Про таких людей, як наш батюшка, будуть після війни книги писати та фільми знімати. Бо все, чому він навчав нас у своїх проповідях, а найбільше – виконувати першу та другу заповіді: любити Бога та ближнього свого, батюшка день удень, кожну хвилину у прифронтовому селі втілював у життя, турбуючись про знайомих і незнайомих, віруючих і невіруючих, наче за своїх рідних», – розповіли шевченківці про свого священника.
Жителі села вдячні отцю Павлу. «Низький уклін Вам, отче, за труди Ваші і щире серце. Міцного Вам здоров’я, якнайшвидше – мирного неба над нашою ненькою Україною і воз’єднання зі своєю родиною! Сподіваємося, що люди оцінять Ваше життя-подвиг, а Господь огорне Вас своєю ласкою! Многая і благая літа Вам, вельмишанований батюшка!» – завершується лист.
Раніше СПЖ писала про те, що отець Павло Саган очолив добровільну пожежну дружину.
