Православна Церква святкує Стрітення Господнє
Стрітення з грецької перекладається як «зустріч» і означає зустріч Старого та Нового Завітів.
2 лютого (15 лютого за новим стилем) Православна Церква святкує Стрітення Господнє – двонадесяте неперехідне свято.
За законом Мойсея на сороковий день після народження хлопчика батьки повинні приносити немовля в Єрусалимський храм для посвяти Господу. В Євангелії від Луки (Лк. 2:22–40) сказано, що на сороковий день після Різдва Христового Божа Матір з праведним Йосипом прийшла з Віфлеєму до Єрусалимського храму, принісши сорокаденне Немовля Ісуса. Для очисної жертви було обрано два голуби.
У Єрусалимському храмі святих Іоакима і Анну разом із Богонемовлям Христом зустрів праведний Симеон Богоприємець. Він один із тих, хто за дорученням єгипетського царя Птолемея II перекладав Святе Письмо з єврейської на грецьку мову. Коли він перекладав книгу пророка Ісаї, прочитав слова: «Це Діва в утробі прийме і народить Сина», і хотів виправити слово «Діва» на «Жона», подумавши, що це помилка, але ангел Господній з'явився йому і сказав: «Май віру написаним словам, ти сам переконаєшся, що вони здійсняться, бо не відчуєш смерті, доки не побачиш Христа Господа, Який народиться від Чистої Пренепорочної Діви».
Симеон прожив близько 300 років, і коли Богородиця принесла Немовля Ісуса до Єрусалимського храму, святий Симеон, якого вів Дух Святий, прийшов у храм, і Дух Святий відкрив йому, що Богонемовля, Якого тримала Пречиста Діва Марія, і є очікуваний Месія.
Симеон взяв на руки Немовля Христа і промовив слова: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико за словом Твоїм, з миром,бо бачили очі мої спасіння Твоє,яке Ти приготував перед лицем усіх народів,світло на просвітлення язичників і славу народу Твого, Ізраїля».
Старець благословив Пречисту Діву та праведного Йосипа і, звертаючись до Богородиці, сказав: «Ось лежить Цей на падіння та на повстання багатьох в Ізраїлі та на предмет суперечок, і Тобі Самій зброя пройде душу, щоб відкрилися думки багатьох сердець» (Лк. 2:34–35).
Спочатку свято Стрітення відзначали як день, що завершує 40-денний цикл після свята Богоявлення, але після Халкідонського Собору 451 року воно утвердилося як самостійне свято.
Як писала СПЖ, у кожному з нас живе Симеон Богоприємець.
