31 серпня – пам'ять мучеників Флора і Лавра

Мученики Флор і Лавр були рідними братами не тільки по плоті, але й за духом. Вони жили у II столітті у Візантії, потім переселилися до Іллірії (західна частина Балканського півострова).

За ремеслом брати були каменярами. Їхніми вчителями у цьому мистецтві були християни Прокл і Максим, від яких брати навчилися і Богоугодному життю.

Правитель Іллірії Лікаон послав братів у сусідню область для роботи над споруджуваним язичницьким храмом. Святі працювали на будівництві, роздаючи зароблені гроші жебракам, самі ж дотримувалися суворого посту і невпинно молилися.

Одного разу син місцевого жерця Мамертина необережно підійшов до будівництва, і уламок каменя потрапив йому в око, сильно пошкодивши його. Святі Флор і Лавр обнадіяли розгніваного батька, що син його отримає зцілення.

Вони взяли юнака до себе і наставили у вірі в Христа. Після того, як юнак визнав Іісуса Христа Істинним Богом, брати помолилися про нього, і око зцілилося. Після бачення того дива батько юнака також увірував у Христа.

Коли будівництво храму було закінчено, брати зібрали християн, які допомагали при будівництві, розтрощили ідолів і поставили в східній частині храму святий хрест. Всю ніч вони провели у молитві, осяяні небесним світлом.

Дізнавшись про це, начальник області засудив до спалення колишнього жерця Мамертина з його сином і 300 християн. Мученики Флор і Лавр, надіслані до правителя Лікаона, були кинуті у порожній колодязь і засипані землею.

Через багато років святі мощі мучеників Флора і Лавра були знайдені нетлінними і перенесені до Константинополя. У 1200 р. їх бачив новгородський паломник Антоній. Близько 1350 року глави мучеників в монастирі Вседержителя бачив Стефан Новгородець.