До Собору новомучеників і сповідників Церкви Руської включені нові імена

4 травня Священний Синод ухвалив рішення включити до Собору новомучеників і сповідників Церкви Руської імена ще двох подвижників – священиків Михаїла Лісіцина та Олександра Флегінського, які постраждали на Кубані у 1918 році (журнал № 27), повідомляє офіційний сайт Руської Православної Церкви.

Пам'ять священика Михаїла Лісіцина (1862-1918) постановили звершувати 26 лютого (11 березня), пам'ять священика Олександра Флегінського (1861-1918) – 24 березня (6 квітня).

Імена священиків Михаїла Лісіцина та Олександра Флегінського будуть повідомлені Предстоятелям Помісних Православних Церков для включення в святці.

Священик Михаїл Михайлович Лісіцин народився 19 жовтня 1862 року в селі Екшур Рязанського повіту Рязанської губернії в родині священика. По закінченні Рязанської духовної семінарії у 1883 році поступив на службу викладачем у сільську Задньо-Пілевську школу Рязанської губернії. У 1885 році рукопокладений у сан диякона, потім у священика і призначений в Троїцький храм села Катіно Скопінського повіту Рязанської губернії.

У 1895 році прибув до місця свого нового служіння – у Владикавказьку єпархію, де служив у станиці Кисловодській. Діяльність пастиря була відзначена Святійшим Синодом, нагородившим його 11 травня 1902 року Біблією «за ревні труди і турботи про виховання дітей». У 1907 році отець Михаїл перейшов у Ставропольску єпархію, ставши третім священиком в селі Олександрівському, а у 1912 році був призначений в Миколаївський храм станиці Усть-Лабінської Кубанської області.

22 лютого 1918 року, в день вступу в станицю більшовицьких військ, був заарештований, а 26 лютого убитий ними. Відомо, що його мучили протягом трьох днів, з п'ятниці по неділю. Коли тіло було знайдене, на ньому виявилося більше десяти ран, голова була порубана на шматки. Червоноармійці заборонили ховати останки, але вдова отця Михаїла змогла знайти кошти та викупити тіло для поховання.

На засіданні Всеросійського Церковного Собору 20 вересня 1918 року було оголошено особливий список осіб, які постраждали за віру і Церкву. У ньому були зазначені кубанські священики, в тому числі Михаїл Лісіцин.

Священик Олександр Косьмич Флегінський народився 19 лютого 1861 року в родині священика. Після закінчення у 1883 році Ставропольської духовної семінарії отримав місце псаломщика при Казанському соборі міста Ставрополя. Цього ж року висвячений у сан диякона, потім у священика та призначений в клір храму мученика Лонгіна сотника станиці Ключової Кубанської області. У 1885 році переведений до станиці Красногорської, де обіймав посаду окружного місіонера, а потім окружного духівника в благочинні. Був членом Ставропольського єпархіального церковно-археологічного товариства.

У 1908 році переведений до станиці Георгіє-Афіпської та призначений благочинним 17 округу. Після захоплення станиці більшовицькими військами у березні 1918 року, по населеному пункту пронеслася хвиля насильства та швидких розправ. В цей же час був схоплений та порубаний на шматки червоноармійцями отець Олександр. Згодом була встановлена дата смерті – 24 березня. Тіло було знайдене за межами станиці через сім місяців після вбивства. Син отця Олександра зміг вивезти останки до міста Катеринодара, де 18 вересня в Олександро-Невському соборі при великому зібранні народу і духовенства відбулося відспівування.

Ювілейний архієрейський Собор 2000 року визначив: «У післясоборний час поіменне включення до складу вже прославленого Собору новомучеників і сповідників Російських звершувати з благословення Святішого Патріарха і Священного Синоду, на підставі попередніх досліджень, проведених Синодальною комісією з канонізації святих» (пункт 14 Діяння щодо Соборного прославлення Новомучеників і сповідників Російських).