Архієпископ Шумський Іов про світло віри серед шторму випробувань
Інтерв'ю з архієпископом Шумським Іовом про духовну освіту, силу Почаївської хресної ходи та вірність Христовій Церкві в часи гонінь.
– Ваше Високопреосвященство, розпочався новий навчальний рік у всіх духовних школах УПЦ. Що особливо характерно для Почаївської семінарії цього року? Як впливає на навчальний процес тиск з боку державних структур, як це відбувається з Почаївською лаврою? І як правильно до цього ставитися?
– Особливістю початку нового навчального року в нашій семінарії є достатня кількість вступників на навчання молодих юнаків – мотивованих, які розуміють, для чого і чому вони обрали наш богословсько-пастирський навчальний заклад.
По-перше, через тиск влади ще в період подачі документів відбувається природний відбір вступників: до семінарії йдуть сміливі, по-справжньому віруючі випускники шкіл. Вони готові не один тиждень, а все своє життя йти хресним шляхом за нашим Господом і Спасителем Іісусом Христом. При цьому нікого не боячись, а твердо тримаючись православної віри та заповідей Христових.
По-друге, випробування і гоніння навчають викладачів і семінаристів полум'яній молитві, правильному розподілу часу, з першого дня серйозному ставленню до навчання і до послухань, навчають любити Церкву-Матір і щиро служити Господу Іісусу Христу.
Преображення хресноходців
– Не так давно до Почаївської лаври була здійснена багатотисячна Хресна хода, як і в попередні роки. Наскільки важливі Хресні ходи в цей важкий час і про що вони свідчать?
– Хресну ходу до свята Успіння Богоматері в Почаївську лавру можна порівняти з чудесним прибуттям Апостолів до Єрусалима на Її Погребіння, з апостольською, у супроводі Ангелів, похоронною процесією із Сіону до Гетсиманії. Це духовний парад Великої Перемоги Життя над смертю! Це урочиста хода в духовний рай, де панує Божий Мир!
Хресна хода перетворює хресноходців, духовно і тілесно загартовує їх. Деякі навіть зцілюються, в інших самі собою вирішуються складні проблеми. У цьому секрет того, що в нинішньому році учасників було вдвічі більше, ніж у минулому. Це здебільшого жінки і діти, навіть малюки в колясках, літні люди і молодь. І якими стрункими і красивими стають усі наші християнки до завершення Хресної ходи – миловидними, найніжнішими і ангелоподібними, гідними перших місць на «небесному конкурсі краси». На всіх спочиває благодать Божа.
Хресна хода – це преображення народу в покаянні перед Господом Богом. Після кожної Хресної ходи земля наша стає святішою, чистішою, красивішою...
Хресна хода – це шість днів безперервної молитви, народного молебню про зміцнення Христової Церкви, про мир і спокій, про перемогу над головним ворогом і супостатом людського роду та всіх його лукавих слуг.
Семінаристи під час Хресної ходи трудяться як ангели, готуючи Лавру до прийому такої кількості богомольців. Вони допомагають на зупинках для відпочинку і підкріплення сил.
Свято духовної перемоги
– Два великих свята Божої Матері – Успіння і Різдво – розділяє невеликий проміжок часу близько місяця. Чи можна вважати цей період особливим?
– Успінням Богоматері закінчується церковний рік, а Різдвом Діви Марії він починається. Успіння – це Її народження для Вічності. Успіння – це Богородична Пасха. Глибоко символічно те, що Хресна хода в Почаєві закінчується співом пасхальних піснеспівів, урочистим вигуком зі сльозами радості на очах: «Христос Воскрес! – Воістину Воскрес!» Богородиця вічно жива, і ми, Її діти, також будемо вічно жити в Небесному блаженстві.
На іконі над Її Пречистим Тілом зображений Христос, Який з'явився у славі. На руках Він тримає душу Своєї Матері у вигляді Немовляти. Це символізує Її народження для Царства Божого. Невипадково цю подію західні християни називають ще Вознесінням Богоматері в Небесну славу, Її коронуванням як Цариці народу християнського в Царстві Небесному. Тоді Вона і промовляє дуже важливі і радісні для нас слова: «Я з вами в усі дні до кінця віку!». Її постійний покров над нашою Церквою і народом підтверджує ці слова обіцянки. Всі Її чудеса звучать як гучне «Амінь!».
А Різдво Діви Марії – це Свято надії на спасіння, на перемогу над дияволом, гріхом і смертю.
Загартоване залізо Почаївського ігумена
– Кожного вівторка в лаврі за Вашої участі служиться акафіст біля мощей преподобного Іова, Вашого небесного покровителя. У чому виражається заступництво преподобного в наші тривожні дні випробувань?
– Молитва біля місцевих святинь, шанування своїх Небесних покровителів – традиція всіх духовних шкіл. У них усі ми черпаємо Божественне натхнення для наших праць і навчання. Вони навчають нас найголовнішому – преображенню душ за образом Божим, показують особистий приклад.
Преподобний Іов – приклад старанного учня і висококласного наставника-викладача. У юні роки він прийшов до монастиря для вивчення головної науки спасіння і обоження. Вивчив Псалтир, богослужіння, пройшов послухання паламаря, читця, співця. Любив читати Священне Писання і твори Святих Отців, робив виписки для проповідей. Загартувався духовно і тілесно. Став згідно зі своїм мирським прізвищем Залізо справжнім загартованим залізом.
А в сані ігумена він постійно проповідував, повчав братію і богомольців прикладом справ і живим словом. Не без його поради в Почаєві в 1618 році був надрукований перший у нашій Церкві підручник з Догматичного богослов'я – «Зерцало богослов'я». Він захищав свою обитель особистою присутністю на цивільних судах, брав участь у церковних Соборах безперервними молитвами, висотою духовного життя і навіть будівельними роботами.
Завдяки його працям і його наступникам Лавра стала всесвітньою святинею, яку подібно до безумних планів атеїстів-комуністів намагаються перетворити на мертвий музей. Його приклад і подвиг преподобного Амфілохія Почаївського, який відстояв Свято-Троїцький собор Лаври, дуже цінні для нас. На Христа і на наших Небесних покровителів у нас уся надія і уповання в складний час випробувань.
Пам'ятка православного віруючого
– На що насамперед потрібно зосереджувати свою увагу православному християнину в години випробувань?
– На те, щоб бути з Христом завжди і всюди – на Голгофі і в наступному урочистому Воскресінні. Міцно вірити, що врата пекла не здолають Церкву Христову, як обіцяно в Євангелії.
Вчитися розпізнавати волю Божу і відрізняти Христа, на Воскреслому Тілі Якого завжди перебувають голгофські рани, обмацані апостолом Хомою, від антихриста. Антихрист при зовнішній схожості з Господом не матиме ран жертовних – ран любові до роду людського. Його псевдочудеса будуть позбавлені любові.
Та поможе нам Бог бути разом з Христом у Його Істинній Церкві, не обманутися, не відпасти від Істини, не зрадити Його і не погубити себе! А для цього треба вчитися у Христа-Вчителя, у Святої Церкви і у тих, кого Церква назвала Своїми отцями.
