25 грудня Церква вшановує пам'ять святителя Спиридона Триміфунтського
Після смерті дружини, в царювання імператора Костянтина Великого (306-337), його хіротонісали у єпископа Кіпрського міста Триміфунта. В сані єпископа святитель не змінив свого способу життя, поєднавши пастирське служіння із справами милосердя.
За свідченням церковних істориків, святитель Спиридон у 325 році брав участь в діяннях I Вселенського Собору. На Соборі святитель вступив в змагання з грецьким філософом, що захищав арієву єресь.
Проста мова святителя Спиридона показала всім неміч людської мудрості перед Премудрістю Божою: «Слухай, філософе, що я буду говорити тобі: ми віруємо, що Всемогутній Бог з нічого створив Своїм Словом і Духом небо, землю, людину і весь видимий і невидимий світ. Слово це є Син Божий, Який зійшов заради наших гріхів на землю, народився від Діви, жив з людьми, постраждав, помер для нашого спасіння і потім воскрес, спокутувавши Своїми стражданнями первородний гріх, і співвоскресив з Собою людський рід. Ми віруємо, що Він Єдиносутній і Рівночесний з Отцем, і віруємо в це без всяких лукавих вигадок, бо таємницю цю осягнути людським розумом неможливо». В результаті бесіди противник християнства став його ревним захисником і прийняв святе Хрещення.
Святитель з великою любов'ю піклувався про свою паству. За його молитвами засуха змінялася рясним животворящим дощем, а безперервні дощі – вітром, зцілювалися хворі, виганялись демони.
Одного разу до нього прийшла жінка з мертвою дитиною на руках, просячи заступництва святого. Помолившись, він повернув немовля до життя. Мати, приголомшена радістю, впала бездиханною. Але молитва угодника Божого повернула життя і матері.
Якось, поспішаючи врятувати свого друга, обмовленого і засудженого до смерті, святитель був зупинений у дорозі несподівано розлитим від повені струмком. Святий наказав потоку: «Стань! Так велить тобі, Владика всього світу, щоб я міг перейти і був врятований чоловік, заради якого поспішаю». Воля святителя була виконана, і він благополучно перейшов на інший берег. Суддя, попереджений про те диво, що сталося, із пошаною зустрів святого Спиридона та відпустив його друга.
Все житіє святителя приголомшує дивною простотою і силою чудотворіння, що була дарована йому від Господа. По слову святителя прокидалися мертві, приборкувалися стихії, посоромлювалися ідоли. Коли в Александрії Патріархом був скликаний Собор заради руйнування ідолів і капищ, за молитвами отців Собору пали всі ідоли, крім одного, найбільш шанованого.
Патріархові у видінні було відкрито, що ідол цей залишився для того, щоб бути розбитим святителем Спиридоном Триміфунтським. Викликаний Собором святитель сів на корабель, і в той момент, коли корабель пристав до берега і святитель ступив на землю, ідол в Александрії з усіма жертовниками упав на землю, чим сповістив Патріарху і всім єпископам про наближення святителя Спиридона.
У праведності і святості прожив святий Спиридон земне життя і в молитві віддав свою душу Господу. В історії Церкви святитель Спиридон вшановується разом зі святителем Миколаєм, архієпископом Мирлікійським. Мощі його спочивають на острові Корфу в церкві його імені (крім правої руки, яка в Римі).
0
0
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку, щоб повідомити про це редакцію.
Читайте також