17 грудня Церква вшановує пам'ять святої великомучениці Варвари

Свята великомучениця Варвара жила і постраждала при імператорі Максиміані. Батько її, язичник Діоскор, був багатою і шанованою людиною в місті Іліополі Фінікійському. Рано овдовівши, він зосередив всю силу душевної прихильності на своій єдиній дочці.

Бачачи незвичайну красу Варвари, Діоскор вирішив виховати її, ховаючи від сторонніх очей. Для цього він побудував вежу, де, крім Варвари, перебували тільки її язичницькі вчителі.

З вежі відкривався гарний краєвид небесного і земного світу Божого. Вдень можна було дивитися на лісисті гори, бурхливі ріки, на рівнини, вкриті різнобарвним килимом квітів; вночі злагоджений і величний хор світил являв видовище невимовної краси. Незабаром дівчина стала задаватися питаннями про Причини і Творця такого гармонійного і прекрасного світу.

Бажання пізнати істинного Бога так захопило душу Варвари, що вона вирішила присвятити цьому життя та провести його у дівоцтві. А слава про її красу поширилася в місті, і багато хто домагався її руки, але вона, незважаючи на ласкаві вмовляння батька, відмовлялася від шлюбу.

Дівчина зустріла у місті юних сповідниць віри Христової, і вони розкрили їй вчення про Творця світу, про Трійцю, про Божественний Логос. Через деякий час Промислом Божим до Іліополя приїхав з Александрії під виглядом купця священик. Він звершив над Варварою таїнство Хрещення.

Дочка розповіла батькові про пізнаного нею Триєдиного Бога, про спасительну силу Сина Божого та про марність поклоніння ідолам. Діоскор розлютився, оголив меч і хотів уразити її. Дівчина побігла від батька, і він кинувся за нею в погоню.

Після довгих і безуспішних пошуків дочки Діоскор побачив на горі двох вівчарів. Один з них вказав йому на печеру, де свята ховалася. Діоскор жорстоко побив дочку, а потім взяв її під варту та довго морив голодом. Нарешті він віддав її правителю міста Мартіану.

Святу Варвару жорстоко катували: батожили воловими жилами, а рани розтирали волосяницею. Вночі у в'язниці святій діві, яка гаряче молилася своєму Небесному Нареченому, з'явився Сам Спаситель та зцілив її рани. Тоді святу піддали новим, ще більш жорстоким тортурам.

Святу мученицю дуже довго катували: роздирали гаками тіло, відрізали груди, оголеною зі знущаннями і побиттями водили містом. За молитвами святої Варвари Господь послав Ангела, який світозорим одягом прикрив наготу святої мучениці. Святу Варвару стратив сам Діоскор.

Відплата Божа не могла оминути обох мучителів, Мартіана і Діоскора: вони були спалені блискавкою.

У VI столітті мощі святої великомучениці були перенесені до Константинополя. У ХІІ столітті дочка візантійського імператора Олексія Комніна, княжна Варвара, вступаючи в шлюб з руським князем Михайлом Ізяславичем, перевезла їх до Києва. У Київському Володимирському соборі вони спочивають і тепер.