25 серпня Церква вшановує пам'ять мучеників Аникити і Фотія

Мученики Аникита і Фотій, його племінник, були родом з Нікомидії. Аникита, військовий сановник, викривав імператора Діоклетіана, який встановив на міській площі знаряддя страти, щоб лякати християн.

Розгніваний Діоклетіан наказав мучити святого Аникиту, а потім кинути його на поживу звірам. Але випущений лев став лагідний і лащився до нього. Раптово почався сильний землетрус, через який впало капище Геркулеса, і під проваленою міською стіною загинуло багато язичників.

Кат заніс меч, щоб відсікти голову святому, але сам упав непритомний. Святого Аникиту стали колесувати і палити вогнем, але колесо зупинилося, а вогонь згас. Мученика кинули в казан з киплячим оловом, але олово охололо. Так Господь зберігав Свого раба для ствердження багатьох.

Племінник мученика – святий Фотій, вітав страждальця і, звернувшись до царя, зауважив: "Ідолопоклонник, твої боги – ніщо!" Меч, занесений над новим сповідником, вразив самого ката.

Мучеників посадили до темниці. Через три дні Діоклетіан почав умовляти їх: "Поклоніться богам нашим, і я прославлю вас і збагачу". Мученики відповідали: "Загинь ти зі своєю честю і багатством!". Тоді їх прив'язали за ноги до диких коней, але святі, коли їх тягнули по землі, залишалися неушкодженими.

Не постраждали вони і в розпеченій бані, яка розвалилася. Нарешті Діоклетіан наказав розпалити величезну піч, і безліч християн, захоплених подвигами святих Фотія і Аникити, самі ступили у неї зі словами: "Ми християни!"

Всі вони померли з молитвою на вустах. Тіла святих Аникити і Фотія не постраждали від вогню, і навіть волосся їх залишилося ціле. Бачачи це, багато хто з язичників увірували у Христа. Ця подія відбулася у 305 році.