9 червня (27 травня) православні християни святкують день пам'яті сповідника Святого Праведного Іоанна Руського
Святий Іоанн Руський є одним з найбільш шанованих святих у Греції. Його мощі зберігаються як найбільша святиня на острові Евбея (Греція). За швидку допомогу віруючі називають його чудотворцем і «скоропослушником». Щорічно тисячі прочан стікаються до його мощей, щоб попросити допомоги в життєвих труднощах та зцілення від різних хвороб.
Святий праведний Іоанн Руський народився близько 1690 року на території сучасної України. У юному віці він став солдатом в армії імператора Петра I та брав участь у невдалій для Росії війні з Туреччиною (1711-1713 рр.). Під час Прутського походу (1711 р.) Іоанн разом із іншими воїнами був узятий у полон татарами, союзниками турків. Татари переправили Іоанна в Константинополь та продали його оттоманському начальнику кінноти, якомусь Aзі, родом із Прокопіону в Малій Азії (по-турецьки тепер називається Уркюб).
У той час полонених воїнів-християн турки намагалися навернути в мусульманство. Одні піддавалися на вмовляння та приймали мусульманство, інші, навпаки, йшли на вірну смерть та муки, стискаючи в руках хрест, який так і не могли зняти з них турки-іновірці.
Святий Іоанн не захоплювався обіцянками про земні блага, мужньо переносив жорстокість та приниження, залишаючись вірним Христу. Після чергових побоїв та умовлянь із боку господаря, Іоанн рішуче сказав: «Ні погрозами, ні обіцянками багатства й насолод ти не зможеш відхилити мене від святої моєї віри. Я народився християнином, християнином і помру».
Минув час, і Ага з подивом побачив, що раб Іоанн не озлобився на нього, а з лагідністю, смиренністю та працьовитістю виконував усі його накази. Зрештою, серце Аги пом'якшало, і він перестав знущатися над Іоанном. Незабаром Ага перевів Іоанна працювати і жити в стайню. У зимовий холод і в літню спеку, напівроздягнений та босий, Іоанн виконував старанно свої обов'язки. Інші раби нерідко знущалися і насміхалися над ним, але Іоанн не звертав увагу на ці нападки, а, навпаки, за потреби допомагав їм у роботі та втішав у біді.
Згодом Ага і його дружина стали прихильно ставитися до Іоанна і запропонували йому для житла невелике приміщення біля сараю для соломи. Іоанн відмовився перейти туди і продовжував спати в своїй улюбленій стайні, де він міг, далеко від сторонніх очей, старанно здійснювати свій подвиг. У ній він виснажував своє тіло нестатками і подвижницьким життям, не звертаючи уваги на незручності та неспокійне сусідство. Він молився годинами, стоячи на колінах, спав зовсім мало, харчувався дуже бідно, часто тільки хлібом та водою. Перебуваючи щодня в пості, молитві і праці, він ходив потайки до церкви святого Георгія, розташованої на вершині скелі, навпроти будинку свого господаря. Там він щосуботи причащався Святих Христових Тайн.
За молитвами Іоанна, його господар розбагатів і став одним з найвпливовіших людей Прокопіону. Ставши заможним, Ага вирішив здійснити паломництво в Мекку. Під час його перебування в Мецці, дружина Аги запросила в Прокопіон на обід родичів і друзів, щоб помолитися про благополучне повернення господаря додому. Святий Іоанн прислужував у їдальні. Господиня, згадуючи свого чоловіка, сказала Іоанну: «Як же радий був би твій господар, Іоанне, якби він був тут і їв із нами цей плов!» Тоді Іоанн попросив господиню дати йому тацю, наповнену пловом, і обіцяв послати її в Мекку .
За молитвами святого Іоанна, чудесним чином таця була доставлена господареві в Мекку. Як же здивувалися всі в будинку Аги, коли той, через три місяці повернувся з Мекки і привіз із собою домашню мідну тацю. Тільки блаженний Іоанн не здивувався. Він вірив, що немає нічого неможливого для Господа.
Звістка про диво поширилася усім селом та околицями. Після цього всі стали почитати Іоанна як улюбленого Богом праведника. З острахом і повагою дивилися на нього і греки, і турки. Але святий продовжував жити по-старому – подвизаючись у молитві, доглядаючи за тваринами і охоче виконуючи всі побажання господаря. Ночі він проводив у молитві та співі псалмів, що вивчив, коли ще жив на рідній землі: Віддаватиме кесареве кесарю, а Боже Богові (Мф. 22, 21).
Після багатьох років, проведених у пості, молитві та приниженні, Іоанн захворів. Передчуваючи наближення смерті, він побажав причаститися Святих Христових Тайн і тому послав за православним священиком. Через фанатизм турків, священик побоявся відкрито принести Святі Дари в стайню. Але Бог напоумив його заховати їх у яблуці. Причастившись, блаженний Іоанн тої ж миті віддав свою душу в руки Господа.
Спочив святий Іоанн 27 травня 1730 року. Ага особисто покликав християн зі словами: «Мій раб і ваша людина (тобто християнин), спочив. Прийдіть, візьміть його». І коли ті прийшли, покрив тіло свого слуги одним із найдорожчих килимів, у знак поваги до покійного. Після смерті, угодник Божий Іоанн почав славитися незліченними благодатними чудесами. Серед місцевих греків дуже скоро почалося шанування Іоанна.
Минуло три з половиною роки, у листопаді 1733 року, священик, який раніше сповідав та причастив Іоанна, побачив уві сні святого, який сказав, що його тіло, благодаттю Божою, залишилося цілком нетлінним. Після сну, священик перебував у сумніві, але, за Божественною благодаттю, небесне світло з'явилося над могилою святого у вигляді вогняного стовпа. Потім християни відкрили могилу і побачили, що тіло святого справді виявилося нетлінним і пахучим. Святі мощі праведника були перенесені в храм святого великомученика Георгія і покладені в спеціальній раці.
Довгий час відносини між турками і греками залишалися напруженими. У 1919 році була розгорнута Друга греко-турецька війна (1919-1922), що закінчилася для Греції повним розгромом і греко-турецьким обміном населення. Уже в 1924 році все грецьке населення повинно було залишити Анатолію в обмін на турецьке населення Греції. Греки з Прокопіону переїхали на острів Евбею в село Ахмет Ага, що після від'їзду турків перейменували в Нео-Прокопіон. Із собою вони забрали найдорожче – раку з мощами святого Іоанна Руського, яку спочатку помістили в церкві святих Костянтина та Єлени. Через 27 років (27 травня 1951 р.) мощі були перенесені в храм, освячений на честь святого, і розміщені у відкритій раці під склом.
Щодня до мощів стікаються сотні православних паломників, просячи заступництва і полегшення в своєму горі. У записах про нові чудеса святого є дивовижні випадки допомоги. Однак віруючі помітили, що особливо святий допомагає дітям: зцілювати від білокрів'я, біснування, відновлює паралізованих, а також повертає до здорового життя дітей-наркоманів.
