УГКЦ тікає з корабля. Як вчинить ПЦУ?
У відносинах ПЦУ та УГКЦ назріває скандал.
Глава уніатів Шевчук фактично звинуватив структуру Думенка у захопленнях храмів і (головне) прагненні стати державною Церквою. Незадовго до цього Шевчук підтримав вуличні протести проти влади, заявивши, що закон 12414 проти НАБУ/САП «підірвав довіру народу до влади, а міжнародних партнерів – до України». Немає сумнівів, що ці заяви пов'язані між собою.
УГКЦ вже не робить ставку на владу Зеленського. Відповідно – починає критикувати ПЦУ за «державний» придворний статус при нинішній владі, і навіть за насильство проти УПЦ. А критикувати є за що. За останній тиждень Думенко провів зустрічі з 6 (!) послами та дипломатами. По суті, глава ПЦУ виконує роботу одного з керівників МЗС. Про захоплення підопічними Думенка храмів УПЦ і говорити нічого – там море фактів.
Немає сумнівів, що уніати самі б хотіли опинитися в ролі державної Церкви, але у Зеленського віддали перевагу ПЦУ. Тому у Шевчука роблять ставку на зміну влади. Враховуючи міцні зв'язки уніатів з «міжнародними партнерами» та досвід організації Майданів 2004 і 2013/2014 років, дзвіночок для Зеленського і Думенка більш ніж серйозний. Достатньо згадати, що, за словами митрополита УГКЦ Бориса Гудзяка, половина протестувальників на Євромайдані були греко-католиками.
Складається враження, що «міжнародні партнери» прийняли якесь рішення щодо нинішньої влади, і Шевчуку стало про нього відомо.
Думенко і Зоря поки мовчать і вичікують. Вочевидь, вони розраховують, що навіть якщо люди у владних кабінетах зміняться, двері в самі кабінети залишаться для них відкритими. Певно, на ці ж двері сподіваються і в УГКЦ.
Очевидно, рядки Псалтиря «не надейтеся на князи, на сыны человеческия» керівництво ПЦУ і УГКЦ не переконують. Їхній пріоритет – боротьба за статус «державної Церкви». У будь-якому випадку, Зеленського, судячи з усього, не підтримають ні ті, ні інші.
