Смерть сина священника
Чергова смерть на фронті сина священника УПЦ. Скільки їх уже було – синів, братів, батьків, мужів, які пішли, і просто рідних священнослужителів і віруючих Української Православної Церкви.
Але на смерті Олександра Маргіти слід зупинитися докладніше. Справа в тому, що його батько – священник Ігор Маргіта, став однією з перших жертв захоплення храму, коли це ще не було «мейнстримом». Його храм у Грибовиці у 2015 році відібрав Київський патріархат.
За напрацьованим там сценарієм проходили і проходять сотні захоплень і зараз: фейкові збори з «переходу», перереєстрація, вигнання з храму, а потім із сім'єю – і зі священничого дому. З сім'єю – це означає і з Олександром, який сьогодні загинув воїном-героєм. Тоді він був підлітком, і разом із батьком слухав на свою адресу образи. Як і батько, він був для активістів «фсбшником», «москалем», «московитом» та інше.
Ось такий когнітивний дисонанс: син вигнаного зі свого будинку москаля віддав своє життя за свободу України. Віддав, у тому числі, і за тих, хто 8 років тому цькував і переслідував його родину.
Чи стане сьогодні соромно цим людям?
