Про «віджимання» Іонинського
У ПЦУ створили черговий клон монастиря УПЦ, цього разу – київського Іонинського.
До того були клони Києво-Печерської та Почаївської лавр, п'ятьох монастирів на Волині та Тернопільщині. І добре б у ПЦУ були тисячі бездомних монахів, а обителі УПЦ стояли порожніми. Адже ні, все навпаки.
В Лаврі у намісника ПЦУ ледь набирається на службах в Успенському 30-40 людей. Якщо відіжмуть Іонінський, немає сумнівів, що він також спорожніє.
Але виникає збентеження – ну як Думенко і К° не соромно? Адже всі бачать, що вони займаються елементарним грабіжництвом. Як це узгоджується із заповіддю «не вкради», «не бажай вдома ближнього свого»? Адже очевидно, що ніяк. До того ж усі обителі, включаючи Лавру та Іонинський, братія відновлювала після радянських руїн самотужки.
Напевно, кожен ставив собі питання – а як не соромно членам ЛГБТ кричати всім навколо про своє інтимне життя, виставляти його напоказ, ходити парадами? Напевно, коли совість замовкає, починає кричати її симулякр, антисовість. І ніщо вже не може змусити її замовкнути.
Мабуть, у нашому випадку механізм такий самий.
