Притча: про шанування старших. Дерев'яне коритце
В одній родині жив дідусь. Очі його вже осліпли, слух притупився, коліна тремтіли. Він майже не міг тримати в руках ложку і під час їжі часто проливав суп, упускав їжу.
Син і його дружина дуже дратувалися видом немочі старого батька і почали під час їжі садити його в кут за грубку, а їжу подавали йому в старому блюдечку. Звідти старий сумно дивився на красиво накритий багатий стіл, і очі його ставали вологими.
Одного разу він так розхвилювався, що не зміг утримати блюдечко з їжею, воно впало на підлогу і розбилося. Молода господиня почала лаяти старого батька сімейства, а він мовчки зносив образи, гірко зітхаючи.
Пізніше дружина вмовила чоловіка купити батькові дешеву дерев'яну миску. Тепер він повинен був їсти з неї.
Якось, коли батьки сиділи за столом, до кімнати зайшов їх чотирирічний син з дерев'яною колодою в руках.
– Що ти хочеш зробити? – запитав батько.
– Дерев'яне коритце, – відповів малюк. – З нього ви будете їсти, коли я виросту!
Відповідь дитини так вразила батька з матір'ю, що вони впали на коліна перед старим батьком і повинилися за свою неповагу.
