Притча: про старця і його улюбленого учня
У одного старця був учень, який відрізнявся слухняністю і при цьому – хороший писар. Інші одинадцять учнів старця дуже сумували, що старець любить писаря більше їх.
Почувши їх ремствування, інші старці почали докоряти авву. Тоді він повів їх до келій своїх учнів.
– Брат! Підійди швидше сюди! Ти мені потрібен, – повторював авва, стукаючи по черзі в кожну з дверей.
Але ніхто з учнів не поспішав йому відкривати: хтось в цей момент співав псалми і не хотів перериватися, інший плів мотузки і боявся через поспішність зіпсувати своє рукоділля.
Нарешті черга дійшла до писаря. Авва лише тихенько постукав у двері і назвав його ім'я. В ту ж мить двері відчинилися, і на порозі з'явився чернець з пером у руці.
– Скажіть, отці, де ви бачите інших моїх учнів? – запитав авва.
Потім він увійшов до келії, взяв зошит і побачив, що учень тільки що почав виводити нову букву, але побіг відчиняти вчителю, навіть не закінчивши її.
Тоді старці сказали:
– Справедливо ти любиш його, авва. І ми його всі любимо, і Бог його любить.
