Притча: одне питання атеїстові
Іноді людина втрачає віру, тому що це її єдиний захист проти совісті, – каже митрополит Сурожский Антоній. Ось одна повчальна історія.
Був у владики знайомий батюшка – дуже тонка, освічена людина. У минулому він був безбожником, але одного разу почув від знайомого по еміграції священика:
– А ти спробуй, Саша, згадати, коли і чому ти захотів, щоб Бога не було.
Саша повернувся додому спантеличений. Перебравши подумки життя, а коли дійшов до шестирічного віку, то раптом почав щось розуміти.
Він жив тоді в одному з міст Росії, щонеділі бував у церкві. Батьки давали йому копієчку для жебрака, і для хлопчика це багато значило. Він входив до храму з думкою, що зробив добру справу, надав любов.
Але одного разу Саші страшенно захотілося купити конячку – вона коштувала всього шість копійок, але мама відмовила йому в грошах. І тоді в найближчу неділю він вирішив, що якщо шість разів не дати жебракові гроші, то мрія здійсниться. І він пройшов повз нещасного. Потім настала друга неділя, третя. У четвертий раз Сашком опанувала думка запозичити копійку з шапки убогого. Тоді можна буде купити конячку ще раніше.
Він так і зробив, але раптом відчув, що він не може більше в церкві стояти перед Богом, і забився в якийсь кут. І коли одного разу повернувся з Петербурга брат хлопчика зі словами, що Бога немає, Саша за цю ідею негайно вхопився.
Згодом він відгородив своє невір'я стіною філософії і найрозумніших доказів. Знайомство з богослов'ям ніяк не вплинуло. Стіна все росла і готова була вже досягти неба, коли раптом звалилася від одного чесного, люблячого питання сільського священика.
Не розум потрібно будити в атеїста, а совість.
