Кипарис

Один великий старець проходжувався з учнями на місці, де були різні кипариси, великі й малі. Старець сказав одному з учнів:

– Вирви цей кипарис!

Кипарис той був малий, і брат негайно однією рукою вирвав його. Потім старець вказав йому на інший, більший від першого, і сказав:

– Вирви й цей!

Брат розхитав його обома руками і висмикнув. Знову показав йому старець на інший, ще більший, він насилу вирвав і той. Потім вказав йому ще на інший, значно більший; брат з величезною працею спершу довго розгойдував його, старався та пітнів, і нарешті вирвав і цей. Потім показав йому старець і ще більший, але брат, хоча й багато старався та пітнів над ним, проте не міг вирвати. Коли ж старець побачив, що він не в силах зробити цього, то наказав іншому братові встати та допомогти йому; і так вони обидва разом ледь встигли вирвати його.

Тоді старець сказав братії:

– Ось так і пристрасті, братія: поки вони малі, то, якщо побажаємо, легко можемо вирвати їх; якщо ж легковажно поставимося до них, як до малих, то вони зміцнюються, і чим більше зміцнюються, тим більшої вимагають від нас праці; а коли дуже зміцняться в нас, тоді навіть і з працею ми не можемо самі вирвати їх з себе, якщо не отримаємо допомоги від деяких святих, які допомагають нам по Богу.