Викрадення Кохановської: беззаконня чи закономірність?

Днями ми стали свідками ситуації, раціонального пояснення якої немає. Йдеться про «затримання», а фактично про викрадення правозахисниці Вікторії Кохановської.

Чому ми говоримо про викрадення? Бо насправді Вікторію ніхто не затримував. Ми пам'ятаємо, що тільки останніми днями вона неодноразово спілкувалася з поліцейськими. Співробітники спецслужб намагалися викликати її до якогось там управління для свідчень, пізніше вона їздила на допит.

Ми бачили, як Вікторія із задоволенням спілкується з представниками СБУ або правоохоронних органів. Щоправда, ми також були свідками того, що Кохановська кілька разів «ставила їх на місце», нагадуючи, що всі їхні дії мусять мати законні підстави. Є відповідні документи, казала вона, – немає проблем. А от якщо документів немає, то дії представників влади є незаконними. Все просто.

Тому ми анітрохи не сумніваємося, що якби Вікторію хотіли затримати на цілком законних підставах, із потрібними в цьому випадку «папірцями» та «печатками», вона не відмовилась би пройти у відділення поліції. Однак саме такого обґрунтованого та правомірного затримання якраз і не було. А що було?

Була демонстрація сили щодо громадян вільної країни. Було свавілля влади. Зрештою, було не тільки якесь абсолютно дике нехтування правами і свободами людини, а й приниження жінки.

Напевно, всі ми бачили шокуюче відео, як кілька поліцейських тягнуть жінку по землі без ознак життя. У цей момент хтось несамовито кричить, а навколо – буквально заходиться в істеричній радості невеликий натовп противників УПЦ.

Перегляньте ще раз. І поставте собі запитання: навіщо треба було чинити так, якщо навіть вороги Церкви обурюються подібними діями влади?

Не будемо вказувати джерело (за бажання його можна легко знайти), але навіть уніати пишуть: «Хто віддав наказ жорстко затримувати? Чи він не бачив новини про те, що для Кохановської викликали швидку? Важко було здогадатися, що таке затримання може призвести до погіршення стану її здоров'я?… Ніхто не скасовує необхідність її покарання, але те, що зробили вчора, – абсолютно не відповідає вимогам інформаційної політики, яку треба вести представникам ОП. Коли це зрозуміють наші можновладці – невідомо».

Там само пишуть про те, що таке свавілля влади впливає на ставлення суспільства до проблеми УПЦ і Лаври, а також суттєво впливають на ту частину кліру УПЦ, хто позитивно сприймав можливість «єднання» з ПЦУ.

І знаєте, уніати мають рацію. Тепер точно відсоток тих священників і мирян нашої Церкви, які ще сподівалися на можливість «діалогу» з розкольниками, стрімко наближається до нуля. Як слушно зауважила одна парафіянка знесеного храму УПЦ у Львові, який може бути «діалог» води з єлеєм? Так і тут.

«Євангеліє» від лома та болгарки

Ми живемо з розкольниками у різних світах, читаємо різне Євангеліє та віримо у різного Христа. У нашому Євангелії ніде не сказано, що можна приходити до храму з ломом і болгаркою. Наш Христос не вчить бити інших людей, бажати їм зла, ненавидіти і таке інше.

У нас із розкольниками – різна релігія. І діалог із ними – це як діалог із ґвалтівником та рекетиром. Тобто ніякий.

Тоді навіщо влада, яка буквально насильно намагається затягнути всіх громадян України в релігійну структуру під назвою «ПЦУ», робить такі жахливі речі, як було з Кохановською?

Справа в тому, що у випадку з Вікторією представники влади думали не про те, як зробити все правильно й по-розумному, а про те, як зробити все максимально швидко. У Кохановській та інших захисниках Лаври побачили ворогів. Нехай потенційних, але ворогів. Отже, «питання» з ними треба було терміново «вирішувати». Якими методами – нікому не цікаво. Головне не методи, а власна безпека.

Скажете, яку ж небезпеку для тих, хто сьогодні вершить долі нашого народу, могли становити жінка та молодий хлопець, які нічого «такого» не казали? Так, не казали. Але ж могли сказати? Нехай не зараз, нехай через рік-два, але ж могли?

Християни знову поза законом?

Нейтралізація Кохановської – це «робота на випередження». Вікторія не говорила про особисті гріхи Президента, не говорила про ті проблеми, які існують у політичній та економічній сфері нашої країни. Вона говорила про те, що влада не має права втручатися у внутрішнє життя Церкви, говорила, що таке втручання – це порушення Конституції України, що все, що відбувається у релігійному житті країни сьогодні, руйнує її внутрішню єдність.

Говорила правильні слова. Але ці слова виявилися не потрібними нашій державі. А якщо точніше, то їй виявилися непотрібними не так слова, як люди, які їх вимовляють.

В особі Кохановської влада показала своє ставлення до всіх нас – до кожного християнина. Влада зруйнувала ілюзію, що в Україні закон для всіх один і що ставлення до всіх громадян нашої країни визначається цим законом.

Зараз стало абсолютно очевидно, що це не так. У самому центрі Європи відбувається дискримінація людей за релігійною ознакою. У країні, яка рухається до Євросоюзу, можуть ось так, як Вікторію, тягнути по землі будь-кого, хто сміє думати, бачити, говорити про те, що відбувається.

Сьогодні християни в Україні – це люди другого сорту, це каста «прокажених», яких ніхто захищати не буде. Владі не просто начхати на християн, владі краще, щоб християн не існувало взагалі. І, судячи з усього, ми рухаємося до того, що християни покинуть Україну, як свого часу народ ізраїля покинув Єгипет