Ми потребуємо близького заступництва перед Богом

Особливі молитовники землі вінницької: 14 вересня, в день церковного Новоліття, у Вінниці вдруге відзначався День пам'яті Собору Вінницьких святих.

Для православних вінничан це стало знаковою подією, оскільки лише рік тому, у 2015 році, за рішенням Священного Синоду вони знайшли молитовників перед Богом, безпосередньо пов'язаних з вінницької землею. Раніше тут не було своїх канонізованих подвижників.

Незважаючи на те, що свято Собору вінницьких святих відзначалось в робочий день, на урочисту Божественну літургію в Спасо-Преображенському кафедральному соборі зібралося близько двох тисяч віруючих. Богослужіння очолив митрополит Вінницький і Барський Симеон у співслужінні з єпископатом з декількох єпархій Української Православної Церкви та духовенства Вінницької єпархії. 

Під час Літургії була зведена особлива молитва за відновлення миру в Україні і припинення ворожнечі. По завершенні богослужіння відбувся молебень перед іконою Собору Вінницьких святих, написаною іконописцем і істориком Ростиславом Моцпаном до першого святкування Собору Вінницьких святих у минулому році.

У своєму архіпастирському слові митрополит Симеон привітав усіх із Днем пам'яті святих землі Вінницької та підкреслив, що ці сподвижники благочестя своїм служінням пов'язані з Вінниччиною, предстоять Престолу Божому і моляться за тих, хто живе на цій землі.

До Собору Вінницьких святих причислені 15 подвижників. Всі вони були в різний час канонізовані Церквою, а тепер їх пам'ять святкується і як вінницьких святих.

Історичний відділ Вінницької єпархії більше трьох років ретельно збирав інформацію про те, чому той чи інший святий має безпосереднє відношення до Вінниччині, а також шукав імена канонізованих раніше мучеників і сповідників, які служили або постраждали за Христа на вінницькій землі.

Спочатку було Поділля

Наприклад, преподобний Феофіл Київський, Христа ради юродивий, який народився на Вінниччині, у селі нині Козятинського району, яке зараз називається Комсомольське. Або Феодосій Чернігівський, відомий святий, народився в Хмельницькому районі Вінницької області.

Також вінницькими святими є і преподобний Антоній Печерський, засновник руського чернецтва, і Петро Могила. Ще до заснування Києво-Печерської Лаври преподобний Антоній заснував у 1013 році Лядовський монастир, розташований на території Вінницької області на кордоні з Молдовою.

А Петро Могила створив у 1632 році у Вінниці Братський Колегіум – таку ж академію, як у Києві. Колегіум тут проіснував сім років, до 1639 року, і за цей час у ньому було написано безліч серйозних наукових праць, три з яких досить широко відомі.

Тому, якщо б не міжконфесійні конфлікти того часу, які переросли у конфронтацію з місцевою владою, то, цілком можливо, що й у Вінниці була б своя Могилянська академія. Знайдені документи, що підтверджують присутність Петра Могили у Вінниці, з печаткою та його власноручним підписом.

Завжди пам'ятав і молився про свою вінницьку паству

Ще одним вінницьким святим став сповідник Амвросій (Полянський), канонізований в Росії. Спочатку цей святий був висвячений на архієпископа Вінницького і став першим єпископом, який приїхав на постійне місце у Вінницю (1918 р.). До владики Амвросія всі правлячі архієреї, навіть якщо носили титул Вінницьких і були вікаріями Подільської єпархії, жили в Шаргороді, Кам'янець-Подільському або навіть в Санкт-Петербурзі, а в саму Вінницю не доїжджали.

Коли святителя Амвросія заарештували, то спочатку повезли до Москви, потім був табір на Соловках, заслання до Уралу, Сибіру і Казахстану. Переправляючись через пустелю, він отримав сильні сонячні опіки і помер. Існує розповідь вже спочилого вінницького священика о. Євгена про те, що він відбував заслання в Казахстані разом з владикою Амвросієм, і той у нього на руках помер. І владика йому казав: «Я тут, батюшка, помру, а ти ще повернешся до Вінниці. І передай моїй вінницькій пастві, що я до останнього свого подиху завжди пам'ятав і молився про них».

Вони стали святими новомучениками

Священномученик Олександр (Петровський), архієпископ Харківський, був першим єпископом вже самостійної Вінницької кафедри, тобто вже не вікарієм. Він також жив у Вінниці, потім у Хмільнику, і навіть є фотографія владики з місцевим духовенством. Кілька років тому з Харкова до Вінниці привезли часточку мощей святого, і тепер вона перебуває у кафедральному соборі.

А священномученик Інокентій (Тихонов) був прославлений серед новомучеників і сповідників Слобідського краю – його канонізували у Харкові в 1993 році як місцевошанованого святого. Однак владика Інокентій був правлячим єпископом Вінницької єпархії, яка стала його останньою кафедрою – його розстріляли у Вінниці в 1937 році. Священний Синод УПЦ встановив окремий день пам'яті священномученика Інокентія (Тихонова) 29 листопада, з внесенням до церковного календаря як архієпископа Вінницького. Таким чином у Вінниці є святий – покровитель міста, єпархії та області в цілому.

Звичайно, багато хто з православних вінничан ще не звик до нового церковного свята. І багато в чому ставлення мирян до Дня пам'яті Собору вінницьких святих залежить від священиків, від їхнього духовного керівництва. Адже в нинішній складній ситуації в нашій країні всі ми потребуємо молитовників та заступників перед Богом.